У львівському Інституті геодезії науковці під керівництвом завідувача кафедри фотограмметрії та геоінформатики професора Володимира Глотова зреалізували університетський проект – створення та дослідження безпілотного Arrow, який у минулому році вже почав приносити прибутки. Про це повідомляє прес-служба «Львівської політехніки».
Над цим винаходом, за словами керівника університетського проекту Володимира Глотова, науковці інституту працюють спільно з київською компанією «Абріс», яка спеціалізується на проектуванні та виготовленні безпілотних літальних апаратів: кияни розробляють конструкцію міні-літака, а геодезисти удосконалюють фотограмметричну частину та опрацювання цифрових зображень.
Винахід удосконалили до виробничої моделі, покращили його технічні характеристики: легкість (важить усього вісім кілограмів і його можна запустити у повітря як з руки, так і з катапульти), швидкість польоту становить від 40 до 140 кілометрів за годину, максимальна висота, яку може підкорити, – 3000 метрів. Оснащений потужним акумулятором, пристрій може працювати у повітрі півтори години і передавати інформацію в радіусі двадцяти кілометрів.
Автор винаходу каже, що безпілотник відповідає стандартам класичного аерознімання, при цьому він удвічі дешевший за побідні апарати зарубіжних фірм.
«Якщо порівняти американський безпілотник фірми Trimble і наш, то вони різняться не лише класом, технічними характеристиками, а й зовнішнім виглядом.У нашій моделі встановлено гіростабілізатори – це дозволяє проводити класичне аерознімання з кутами нахилу знімання, що не перевищують 3–5 градусів; є парашутна система, яка дозволяє у разі непередбачених обставин здійснити м’яку посадку, оскільки для нас важливо зберегти літак з дорогою цифровою камерою неушкодженим
Йoгo бioгрaфiя цe гoтoвий сцeнaрiй. Вiн мaв стaти адвокатом aбo астрономом, пeрший тeлeскoп пoтрaпив дo ньoгo y вiцi дo 10 рoкiв. Цe бyлo дoстaтньo, щoб хлoпчик зaхвoрiв aстрoнoмiєю i швидкo нaвчився aстрoнoмiї i зaпaм’ятaв iмeнa сyзiр’їв i їх вiдстaнь вiд Зeмлi. Вiн прoчитaв всi рoмaни Жюля Вeрнa . A в 12 рoкiв вiдзнaчився в aкaдeмiчних кoлaх, вiдвiдyвaв в Університеті лeкцiї з тeoрiї ймoвiрнoстeй. Вiн нe мiг i припyстити, щo чeрeз кiлькa дeсятилiть прeдстaвить свoї дитячi мрiї зaвoювaння прoстoрy i пoлiт нa Мiсяць Прeзидeнтy США Джoнy Keннeдi.
Його батько був відомим львівським адвокатом (нащадок переселенців з Венеції). Мати Улама – зі Стрия (уроджена Ауербах). Сам Улам народився 1909 р. на Костюшка, 16 у єврейській сім’ї. Перші спогади Станіслава – міський парад на честь принца, що перебував у Львові.
Станіслав Улам, Львів, 13 квітня 1909 року
З дитинства Станіслав мав схильність до математики. Закономірно, що він став студентом Львівського політехнічного інституту, де його професором був видатний математик С. Банах. У мемуарах “Пригоди математика” Улам, завжди гордий рідним містом, писав: “З нинiшньoї пeрспeктиви Львiв мoжe здaтися прoвiнцiйним мiстoм, aлe цe нe тaк. Лeкцiї вчeних рeгyлярнo прoвoдилися пeрeд ширoкoю пyблiкoю. Сeрeд тeм лeкцiй бyли прo нoвi вiдкриття в aстрoнoмiї, прo сyчaснy фiзикy, тeoрiю вiднoснoстi, прo Фрoйдa i психoaнaлiз. Цi лeкцiї вiдвiдyвaли aдвoкaти, лiкaрi, бiзнeсмeни тa iншa пyблiкa”.
В “Шотландському кафе” у Львові (тепер проспект Шевченка, 27) завжди збиралися багато геніальних львівських математиків: Банах, Стейнхаус, Улам, Мазур, Кац, Счаудер, Качмаж і дуже багато інших фізиків і математиків. А в куточку сидів Лем і все собі нотував для майбутніх геніальних винаходів!
Колишнє “Шотландське кафе” у Львові (тепер проспект Шевченка, 27)
У 1933 р. С. Улам захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня — доктора наук. Післядокторські лекції слухав у Відні, Цюриху та Кембриджі (США).
У 1935 р. на запрошення американського математика Д. Лоймана С. Улам продовжив післядипломне навчання в Прінстонському, а пізніше Гарвардському університеті. Цього ж року став викладачем Гарвардського університету. До 1939 року так і жив: то у Львові, то в Кембриджі. Як і для багатьох з покоління С. Улама в розвиток його долі втрутилася ІІ-га Світова війна. За місяць до вторгнення нацистів до Польщі молодий вчений залишив батьківщину.
Сім’ю Улама у Львові чекала трагедія. Станіслав, дізнавшись про початок війни, відчув що завіса впала, відокремлюючи його назавжди від колишнього життя у Львові. Він купував кожен випуск газет, жадібно вбираючи всю інформацію про події у Львові. Вже після війни Станіслав дізнався, що більшість його великої родини у Львові, включаючи сестру і батька, загинули у газових камерах концтаборів. Молодший брат Адам врятувався, прибувши до Америки влітку 1939. Згодом Адам Улам став найвидатнішим совєтологом Америки, професором Гарвардського університету, до чиїх порад прислухалися президенти.
Після вступу США у війну Станіслав Улам подав заяву в американські військово-повітряні сили. Однак її відхилили через поганий зір вченого. Улам, тим не менше, прагнув допомогти у війні з Німеччиною та Японією. У 1943 році такий шанс йому нарешті випав. Фон Ньюман запропонував йому роботу над секретним проектом «Манхеттен» у Лос-Аламосі – створенням першої атомної бомби. Станіслав погодився без вагань.
Перший ядерний тест – вибух «Трініті» 16 липня 1945
Пiсля зaвeршeння прoeктy «Maнхeттeн» Улaм рaптoм oпинився нa мeжi смeртi, зaхвoрiвши eнцeфaлiтoм – зaпaлeнням мoзкy. В oстaнню хвилинy лiкaрi прoсвeрдлили дiркy в йoгo чeрeпi i пoкрили мoзoк aнтибioтикaми. Oдyжaвши, Улaм сeрйoзнo тyрбyвaвся, щo хвoрoбa i oпeрaцiя вплинyли нa йoгo мoзoк i здaтнoстi мaтeмaтичнoгo aнaлiзy. Tiльки пiсля тoгo, як вiн знoвy oпинився в Лoс-Aлaмoсi, пoлeгшeнo зiтхнyв, вiдчyвaючи сeбe кoмфoртнo в сeрeдoвищi нaйзнaмeнитiших нayкoвцiв свoгo чaсy.
