фасад - ЛЬВІВ1256

25 Лютого, 2019

Фасад театру Леся Курбаса у Львові отримав освітлення

Ще один фасад в центрі міста отримав освітлення. Сьогодні, 25 лютого, о 19.00 год. вперше засвітили фасад Львівського академічного театру імені Леся Курбаса (вул. Леся Курбаса, 3).

«Фасад театру Леся Курбаса вперше засвітять саме сьогодні з нагоди 132-річчя Леся Курбаса», — зазначають в управлінні культури ЛМР.

Коротка історія:

Створений у 1909 році на вул. Рейтана, 7 (нині вул. Л. Курбаса, 3) як театр-вар’єте за переробленим проектом Віденського бюро конструкцій.

Інтер’єр “Казино де Парі”, де тепер розміщується театр Л.Курбаса. Фото першої пол. XX ст.

Згодом, у 1911 році Мельхіор Майблюм відкрив тут кінотеатр «Казіно де Парі» («CasinodeParis»), що пізніше (1916-1918) був переданий Червоному Хресту і більшість коштів передавалася на допомогу солдатам та їхнім родинам. Ззовні театр нагадує особняк пізнього середньовіччя, прикрашений головами химер.

Сьогодні ж, проходячи по пішохідній вуличці Л. Курбаса, можна спостерігати акторів театру, що відпочивають у перервах між репетиціями на відкритому різному балконі початку ХХ століття, а майже щовечора трупа театру запрошують на неповторні, сміливі, подекуди навіть відверті, вистави.

Театр імені Леся Курбаса за короткий термін зміг стати одним із найкращих в Україні, при тому, що час становлення колективу припав на складний період в українській історії.

Унікальність театру полягає в тому, що він є театром-школою в Україні. Тут виховуються актори і режисери на базі Львівського Національного університету імені Івана Франка (з 2001 року).

Львівський академічний театр імені Леся Курбаса створений у 1988 році Володимиром Кучинським та групою молодих акторів, котрі, як і видатний український режисер Лесь Курбас зі своїми колегами у 1918 році, відчули потребу «…вернутися прямо до себе, …сказати щось нове, тому, і тільки тому, створити театр». Директором Театру імені Леся Курбаса є Микола Береза.

5 Лютого, 2019

Обвалений фасад львівської поліклініки №1 відреставрують

У будинку, що на вулиці Руській, 20 у Львові, почнуть реставраційні роботи. Оновити фасад 1-ї поліклініки вирішили після того, як на тротуар обвалилась частина гіпсової ліпнини. Через це спершу перенесли трамвайну зупинку, а вже потім встановили риштування, інформує Zaxid.net.

Ремонтувати фасад розпочнуть з початком весни. Ремонт передбачає відновлення штукатурки фасаду, колон та інших елементів декору. Окрім того, з поверхні будинку видалять наліт та бруд. Останній етап робіт — надання вікнам автентичного вигляду, а також оновлення елементів оздоблення з металу і кераміки у гуцульському стилі. Відреставрований фасад львів’яни зможуть побачити аж наприкінці року.

Начальниця управління охорони історичного середовища Лілія Онищенко-Швець розповідає про історію цього будинку: «Будинок на вул. Руська, 20 збудований у 1905−1906 рр. за проектом українського архітектора Івана Левинського для страхового товариства «Дністер». Іван Левинський фактично мав фабрику для будівництва та проектування. Він мав і проектувальне бюро, і будівельну фірму, котра виготовляла кахлі, мав художників, які робили розписи. До роботи в цього будинку він залучив 2 своїх працівників: Тадеуша Обмінського, котрий робив аранжацію зовнішнього вигляду, та українця на прізвище Лушпинський, котрий, власне, робив аранжацію інтер’єру. Саме йому належить авторство стінопису сходової клітки, який вдалося відкрити минулого року».

Збудували його в особливому стилі під назвою гуцульська сецесія — це архітектурний стиль, що розвивався у Львові наприкінці XIX — на початку XX століття. Його особливістю було використання традицій народної архітектури, зокрема карпатської.

23 Жовтня, 2017

У будинку на вул. Генерала Чупринки, 50-52 розпочато реставрацію балкону

У Львові триває реставраційний сезон. Більше як місяць тому розпочалися роботи з реставрації наріжного балкону (наріжника) в будинку-пам’ятці архітектури на вул. Генерала Чупринки, 50-52. Роботи виконує підрядна організації ПП «Оберіг-Груп» на замовлення управління охорони історичного середовища ЛМР. Вартість робіт 1 млн. 300 тис. грн. Про це повідомляє прес-служба ЛМР.

«Будинок на вул. Генерала Чупринки, 50-52 будувався від 1901 до 1907 року, за проектом архітектора Юзефа Сосновського. Це фактично два будинки під номерами 50 і 52. Вони мають два різних входи. Юзеф Сосновський будував будинок для себе. У ньому він мешкав певний час, пізніше продав його відомому львівському колекціонеру-бібліофілу Бесядецькому.

Оскільки архітектор будував його для себе, то докладав усіх зусиль, щоб зробити його незвичним. Сосновський використав усі сучасні на той час техніки і матеріали. На горі будинку є велика тераса і там був басейн. Будівельні матеріали, які використовували, були найновіші. Зокрема на цьому наріжнику використаний романцемент. Також Сосновський придумав розфарбувати розписами зовнішні склепіння, які є на балконі», – розповідає Лілія Онищенко, начальник управління охорони історичного середовища ЛМР.

За її словами, найбільше на наріжнику в будинку на вул. Генерала Чупринки, 50-52 постраждали елементи склепіння, на яких були розписи: частина їх зовсім втрачена.

Зараз реставратори працюють зі стовпами, в середині яких була арматура. Арматура поржавіла і штучний камінь почав відпадати. Ще кілька років і місто могло б втратили цей наріжник.

Складність робіт на цьому об’єкті підтвердив Віктор Проданчук, директор підрядної організації ПП «Оберіг-Груп»

«Об’єкт є дуже складним. Коли ми розпочали роботи і почали знімати штукатурку, то побачили «мільйон» тріщин, багато кусків повідвалювалося. Тому, зрозуміло, що цей об’єкт буде перехідним, напевно аж до літа.

Роботи вже зроблені на 20%. Зараз відчищуємо усі елементи зі штучного каменю, відчищуємо усю ліпнину. Ковалі зняли метал і займаються ним в кузні: відчищають і доповнюють тими елементами, яких нема. Тобто зараз ідуть відчищувально-відновлювальні роботи», – наголосив Віктор Проданчук.

Як доповнив Андрій Федоришин, реставратор по каменю, етап розчисток вже закінчується. Також триває стабілізація тих конструкцій, які залишилися вцілілими, та виготовлення втрачених елементів, які ще цього року планують встановлювати на балконі.

Історична довідка

Окрасою вулиці Генерала Чупринки є будівля номером 50-52. Дві номерні частини будувались у два етапи. Один будинок призначався для здачі в найм, а другий – на кшталт середньовічного замку з фігурою лева в городці, спроектував для себе відомий архітектор і будівельник Юзеф Сосновський.

Перший будинок № 50 збудували в 1900-1901. Він повністю виходить своїм фасадом на вул. Генерала Чупринки. Другий – № 52 із наріжною вежею та бічним фасадом виходить на вулицю Івана Левинського, його збудовано в 1907 році. Сосновський проживав якийсь час у цьому будинку-замку, а потім продав його відомому львівському колекціонеру-бібліофілу Бесядецькому. Тому часто цей будинок Сосновського називають палацом Бесядецьких. Будівля збудована в псевдоготичному стилі з елементами венеційської готики.

26 Вересня, 2017

Довоєнні світлини Львова: Настінні написи

Чудові світлини, які дають змогу побачити як виглядали вітрини і рекламні написи у довоєнному Львові, що були зібрані сайтом Тіні Забутої Галичини.

Окрім написів, намальованих безпосередньо на фасадах будівель — на передніх панелях, над дверима, на окремих архітектурних елементах, створених спеціально під рекламу, на стінах другого поверху, дуже поширеними були також дерев’яні вивіски, які вивішувалися, всюди, де тільки було місце: на балконах, на внутрішній стороні відкритих віконниць, над вхідними дверима, або воротами, та ін.

Фактично в ті часи це все мало дуже хаотичний вигляд, що мене здивувало, оскільки я завжди вважала, що така велика кількість реклами і вивісок, безладно навішаних на будівлях, є сучасним феноменом. Однак старі написи були принаймні красивішими, намальованими вручну, а не величезними неоновими, чи пластиковими, які бачимо в Україні зараз.

Більше того, написи робилися також на металевих ролокасетax (тобто їх було видно лише в неробочий час).

І на завершення, величезні написи зображалися на бокових стінах будівель (як це дуже часто робилося на Заході); наприклад, на стінах, які були відкритими, або через те, що не прилягали до інших будівель, або тому, що сусідня будівля була нижчою.

На фотографіях ми бачимо, що більшість написів були польською, рідше зустрічаються на їдиш, німецькою, або українською/кирилицею.

Тут більше зразків різноманітних видів реклами, які було знайдено у Львові.

Джерело: Тіні Забутої Галичини

21 Вересня, 2017

Аграфи на фасадах Львова

Аграфи повсюдно поширені у місті Львові, оскільки вони є присутніми на більшості будинків вісімнадцятого та дев’ятнадцятого століття, ділиться інформацією портал Тіні Забутої Галичини.

Аграфи — або анкери (анг. anchor plates) або стяжки — використовуються для зміцнення структури цегляних споруд. Виготовлені з литого або кованого заліза, ці плити з’єднані з арматурними прутами, що пронизують будівлю. Іноді арматурні прути виступають назовні і їх можна побачити в конструкціях балконів. Такі пластини є, як правило, симетричними, задля рівномірного розподілення розтяжної напруженості, яка створюється опорною точкою (анкерним кріпленням) щоб, таким чином, додатково стабілізувати стіну. Завдяки новим методам і технологіям будівництва, аграфи рідко де використовуються з метою армування будівель.

Оскільки аграфи є зазвичай видимими, то, як правило, вони використовуються в якості декоративного елемента будівлі. Менш декоративні з них можуть бути знайдені на більш скромних будинках або на стінах будівель, які від самого початку були закриті стінами інших будівель.

У Львові найбільш поширеними є S- та Х-подібні форми аграфів, але можливі варіанти від деталізованого дизайну (складної конструкції) до простого квадрата чи лінії.

Зразки аграфів деталізованого/декоративного дизайну

Зразки простіших форм

Повна палітра

Балкони чи вікна з видимими арматурними прутами

Текст і фото: Арета Ковальська і переклад: Ігор Ковальчук спеціально для Тіні Забутої Галичини.