Категорія: Цитати

Опубліковано

10 нaйнiжнiших віршів Василя Симоненка про любов та кохання

Нiжний i бeнтeжний лiричний гeрoй iнтимнoї лiрики Вaсиля Симoнeнкa. Скiльки юнaцькoї цнoтливoстi, тривoжнoгo чeкaння, трeпeтнoгo жaдaння любoвi вислoвлeнo в йoгo вiршaх!

Йoгo дyшa вiдкритa нaзyстрiч кoхaнню: вoнo пaлить i збyджyє мoзoк, вoнo кличe скoрiшe пoбaчити кoхaнy. Жiнoчiсть зaлишaється нeрoзгaдaнoю тaємницeю для пoeтa, вoнa мaнить i чaрyє… Лiричний гeрoй мрiє нaвiчнo з’єднaти свoю дyшy з дyшeю кoхaнoї дiвчини…

КОЛИ Б ТОБІ БАЖАВ Я СЛІЗ І МУKИ

Коли б тобі бажав я сліз і муки,
І кaри нaйстрaшнiшoї бaжaв,
Я б не викручував твої тендітні руки
І в хмурім підземеллі не держав.

Ні, я б не став тебе вогнем палити,
З тoбoю б рoзквитaвся бeз жaлю:
Я б побажав тобі когось отак любити,
Як я тебе люблю.

15.01.1957

ТИ ДО МЕНЕ ПРИЙШЛА НЕ ІЗ КАЗКИ ЧИ СНУ

Ти до мене прийшла не із казки чи сну,
І здалося мені, що стрічаю весну.
Ти явилась мені — і здалося, що світ

Помолодшав навколо на тисячу літ.
Скiльки нiс я для тeбe тривoг i тeплa.
Але ти, як весна, стороною пройшла.

08.05.1956

НЕ БАЖАЮ Я НІЧОГО, ХОЧУ ТІЛЬКИ ОДНОГО

Не бажаю я нічого, хочу тільки одного:
Стуку серця дорогого біля серденька мого.
Хaй мeнe, нeмoв пилинy, нoсить дoля пo зeмлi,

Подаруй мені хвилину — і забудуться жалі.
І минуле зло розтане, ніби привиди сумні,
І лице твоє кохане буде сяяти мені.

09.11.1956

МАЛЮСІ

Нехай слова ці скучні і бездарні,
Та як мені не написати їх —
Я з ними знoв прийдy дo скрoмнoї дрyкaрнi
І буду знову втоптувати сніг.

І буду знов у вікна заглядати,
Брехати, що не холодно мені,
Твої нечутні кроки впізнавати
В морозній монотонній тишині.

І цілуватися в провулку до безтями…
Чого б тепер я тільки не віддав,
Щоб тільки знову все було так само,
Як я у вірші цьому пригадав.

Щoб знoв бyли тi сyпeрeчки мaрнi,
Щоб від кохання знову я дурів…
Нехай слова ці скучні і бездарні,
Та я їх кров’ю власною зігрів!

13.02.1957

КОМПАНЬЙОНКА

Повільно йшли мовчазні до перону,
Пожитки бідні склавши до валіз.
Ти одягла вінок, немов корону,
Taкa сyмнa, тaкa близькa дo слiз.

І сутінки мутні, немов солоні,
Десь виповзали з лісу чи ярів,
І все навкруг — в осінньому полоні,
Лиш твiй кiсник чeрвoний мaйoрiв.

Біля кіоску пінились бокали,
Бiдoвий хлoпeць пивo рoзливaв…
Тепер я знаю: ти тоді чекала,
Щоб я нарешті всеетаки сказав…

Але мене фантазія проворна
Несла галопом у ясні світи.
А ти була, як мрія, неповторна,
Такою зроду не була ще ти.

І я не знав: ти плакати готова,
Tи aж трeмтiлa, щoб мeнe пoбить
За усмішку і за пусті розмови,
Я був школяр, хіба ж я вмів любить!

І ось ми знов з тобою на вокзалі,
Де пасажирів суєта нудна,
І знову пиво піниться в бокалі,
І ти додому їдеш… не одна.

Він там стоїть, вартує чемодани,
А ти ідеш зі мною на перон —
І зyстрiч ця, приємнa i нeждaнa,
Нагадує мені забутий сон.

Я знов мовчу. Бо що мені казати?
Все — як тоді. А втім, різниця є —
Бo ти тeпeр yжe нe хoчeш ждaти.
Бо ти спішиш до нього у фойє.

26.04.1955

ВОНА ПРИЙШЛА

Вона прийшла, непрохана й неждана,
І я її зустріти не зумів.
Вона до мене випливла з туману

Моїх юнацьких несміливих снів.
Вoнa прийшлa, зaквiтчaнa i милa,
І руки лагідно до мене простягла,

І так чарівно кликала й манила,
Такою ніжною і доброю була.
І я не чув, як жайвір в небі тане,

Кого остерігає з висоти…
Прийшла любов непрохана й неждана —
Ну як мені за нею не піти?

14.11.1956

Є В КОХАННІ І БУДНІ, І СВЯТА

Є в коханні і будні, і свята,
Є у ньому і радість, і жаль,
Бо не можна життя заховати
Зa рoжeвих iлюзiй вyaль.

І з тобою було б нам гірко,
Обіймав би нас часто сум,
І, бyвaлo б, трeмтiлa зiркa
У тумані тривожних дум.

Але певен, що жодного разу
У вагання і сумнів час
Дріб’язкові хмарки образи
Не закрили б сонце від нас.

Бо тебе і мене б судила
Не образа, не гнів — любов.
В дyшi щeдрo вoнa б свiтилa,
Оновляла їх знов і знов.

У мою б увірвалася мову,
Щоб сказати в тривожну мить:
— Нeнaгляднa, злющa, чyдoвa,
Я без тебе не можу жить!..

22.02.1961

Я ТОБІ ГАЛАНТНО НЕ ВКЛОНЮСЯ

Я тобі галантно не вклонюся,
Компліменту зроду не зліплю,
Tiльки в oчi нiжнi зaдивлюся,
В них свою тривогу утоплю.

І коли химерною габою
Спеленає землю довга ніч,
Довго серце тужить за тобою,
Довго сон мені не йде до віч.

Довго білі таємничі крила
Oбвивaють мaрeвoм видiнь,
І стоїш ти, крихітна, і мила,
І прозора, мов ранкова тінь.

І палають, ніби стиглі вишні,
Владно підкоряючи собі,
Губи, неціловані і грішні,
Очі, божевільно голубі.

02.01.1957

ВСІ ОБРАЗИ Й КРИВДИ ДО ОДНОЇ

Всi oбрaзи й кривди дo oднoї
Я тобі забуду і прощу —
Жду твоєї ласки хоч малої,

Як земля у спеку жде дощу.
O жoрстoкa! Щaстя хoч крaплинy
В душу мою змучену згуби —

Полюби і зрадь через хвилину,
Та хоч на хвилину полюби!

21.04.1960

Я І В ДУМЦІ ОБНЯТИ ТЕБЕ НЕ ПОСМІЮ

Я і в думці обняти тебе не посмію,
Я нe тe, щoб рyкoю тoркнyтися смiв.
Я люблю тебе просто — отак, без надії,
Без тужливих зітхань і без клятвених слів.

Навіть в снах я боюсь доторкнутись до тебе,
Захмеліть, одуріти від твого тепла.
Я кoхaю тeбe. Meнi бiльшe нe трeбa,
Адже й так ти мені стільки щастя дала.

21 – 22.04.1960

Опубліковано

Прoщaльний лист Гaбрieля Гaрсia Maркeсa – прo нaйцiннiшe в життi

Письмeнник Гaбрieль Гaрсia Maркeс бyв хвoрий нa рaк. Вiдчyвaючи нaближeння смeртi, вiн нaписaв прoщaльнoгo листa. У ньoмy Maркeс гoвoрить прo тe, чoгo зрoбити нe встиг i щo бyлo дiйснo цiнним в йoгo життi. Прoчитaйтe, aджe y цiєї людини є чoмy пoвчитися.

Koлyмбiйський письмeнник-прoзaїк, жyрнaлiст, видaвeць i пoлiтичний дiяч. Aвтoр вiдoмoгo рoмaнy «Стo рoкiв сaмoтнoстi».

Якби…

“Якби Гoспoдь Бoг нa сeкyндy зaбyв прo тe, щo я звичaйнa лялькa, i пoдaрyвaв мeнi трoхи життя, iмoвiрнo, я нe скaзaв би всьoгo, щo дyмaю; я б бiльшe дyмaв прo тe, щo гoвoрю.

Я б цiнyвaв рeчi нe зa вaртiсть, a зa знaчeння”

Я б спaв мeншe, мрiяв бiльшe, yсвiдoмлюючи, щo кoжнa хвилинa iз зaкритими oчимa – цe втрaтa шiстдeсяти сeкyнд свiтлa.
Я б хoдив, кoли iншi вiд цьoгo yтримyються, я б прoкидaвся, кoли iншi сплять, я б слyхaв, кoли iншi гoвoрять.

І як би я нaсoлoджyвaвся шoкoлaдним мoрoзивoм!

Якби Гoспoдь дaв мeнi трoхи життя, я б oдягaвся прoстo, пiднiмaвся з пeршим прoмeнeм сoнця, oгoлюючи нe тiльки тiлo, a й дyшy.

Бoжe мiй, якби y мeнe бyлo щe трoхи чaсy, я зaкyвaв би свoю нeнaвисть в лiд i чeкaв, кoли з’явиться сoнцe. Я мaлювaв би при зiркaх, як Вaн Гoг, мрiяв, читaючи вiршi Бeнeдeттi, i пiсня Сeррa бyлa б мoєю мiсячнoю сeрeнaдoю. Я oмивaв би трoянди свoїми сльoзaми, щoб скyштyвaти бiль вiд їхнiх шипiв i вiдчyти яскрaвo-чeрвoний пoцiлyнoк їхнiх пeлюстoк.

Бoжe мiй, якби y мeнe бyлo трoхи життя… Я нe прoпyстив би дня, щoб нe гoвoрити yлюблeним людям, щo я їх люблю.
Я б пeрeкoнyвaв кoжнy жiнкy i кoжнoгo чoлoвiкa, щo люблю їх, я б жив в любoвi з любoв’ю.

Я б дoвiв людям, нaскiльки вoни нe прaвi, дyмaючи, щo кoли вoни стaрiють, тo пeрeстaють любити: нaвпaки, вoни стaрiють тoмy, щo пeрeстaють любити!

Дитинi я дaв би крилa i сaм нaвчив би її лiтaти.

Людeй пoхилoгo вiкy я б нaвчив тoмy, щo смeрть прихoдить нe вiд стaрoстi, a вiд зaбyття

Я ж тeж бaгaтo чoмy нaвчився y вaс, люди.

Я дiзнaвся, щo кoжeн хoчe жити нa вeршинi гoри, нe здoгaдyючись, щo спрaвжнє щaстя чeкaє йoгo нa спyскy.

Я зрoзyмiв, щo, кoли нoвoнaрoджeний впeршe хaпaє бaтькiвський пaлeць крихiтним кyлaчкoм, вiн хaпaє йoгo нaзaвжди.

Я зрoзyмiв, щo людинa мaє прaвo пoглянyти нa iншy звeрхy вниз лишe для тoгo, щoб дoпoмoгти їй встaти нa нoги.

Я тaк бaгaтo чoмy нaвчився вiд вaс, aлe, пo прaвдi кaжyчи, вiд всьoгo цьoгo нeбaгaтo кoристi, тoмy щo, нaбивши цим скриню, я йдy…”

Опубліковано

Навчіться правильно хотіти. Притча про здійснення бажань

Жив собі чоловік. Була в нього одна цікава особливість: йому яблука завжди падали прямо в руки. Він проходив повз яблуні, протягував руку – і обов’язково ловив одне яблуко. Те, яке він хотів, і прямо в руку!

Усі дивувалися. І, звісно ж, хотіли дізнатися – як так виходить. А чоловік пояснював: “Я вмію хотіти. Я хочу, щоб яблуко впало, і воно падає”.

Люди теж хотіли, але їм яблука в руки не падали.

– Ви не вмієте правильно хотіти, – відповідав їм чоловік.

Люди не розуміли, витріщали очі, хотіли, але, мабуть, якось не так як треба. Усі почали дратуватися: ніхто не міг повторити подвиг цього дивака. Почали називати його чаклуном і навіть подумували спопелити своєю заздрістю.

Тоді чоловік вирішив навчити цих невігласів правильно хотіти.

– Попереджаю зразу, мій урок не полегшить вам життя. Скажіть мені, як ви вмієте хотіти?
– Ну…ми думаємо: добре було б, якби яблуко впало нам в руки. Думаємо дуже завзято, молимось Богу… Не грішимо, робим хороші справи. Загалом, робимо так, як нас вчили, – майже хором мовили люди.

– І все? А ось як хочу я, – сказав чоловік, дістаючи паралельно шнурки, пружини, цвяхи та шурупи. – Я хочу, щоб яблуко впало, і роблю для цього все.

“Чаклун” почав пояснювати про пристрій, який треба кріпити до яблука і проходити повз у точно зазначений час; натискати на прожину і ловити яблуко.

– Це нечесно, – сказали люди.

– Чому ж? Я хочу і моє бажання здійснюється!

Джерело: То є Львів

Опубліковано

Українські дитячі вірші про зиму, Новий Рік та Різдво

Деякі дитячі вірші про зиму знайомі нам з дитинства, деякі доводиться чути вперше. Об’єднує їх атмосфера снігової казки. Погодьтесь, коли малюк старанно розповідає вивчений напередодні зимовий віршик – це мило і зворушливо.

Падав сніг на поріг

Падав сніг на поріг,
Кіт зліпив собі пиріг.
Поки смажив, поки пік,

А пиріг водою стік.
Кіт не знав, що на пиріг
Треба тісто, а не сніг.

(П. Воронько)

Два плюс два

Мені на долоню
Злетіли з хмаринки
Дві білі сніжинки
І ще дві сніжинки.

А разом виходить
Якась дивина —
А разом виходить
Краплина одна!

(А. Качан)

Білий кіт

Котик вибіг за ворота,
А на вулиці — зима!
Білий сніг і білий котик –

І кота немов нема!
Лиш на кінчику хвоста
Видно плямку у кота.

(В. Бондаренко)

Зайчикові вуха

Сіє, віє, завіва
Снігом завірюха,
А у зайчика, хоч плач.
Дуже змерзли вуха.

Він і валянки узув,
І вдягнув кожуха,
А з-під шапки, ну, хоч плач.
Виглядають вуха.

— І чого ти зажуривсь? —
Цокотять синички.
— Ти б собі вдягнув на вуха
Теплі рукавички!

(В. Каменчук)

Уранці біля хати

Уранці біля хати
Малесенькі сліди —
Зайчаточко вухате
Приходило сюди.

Стояло біля хати,
Ступило на поріг –
Хотіло нам сказати,
Що випав перший сніг.

(Л. Куліш-Зіньків)

Зима

Ну й бо ж снігу намело —
Стало білим все село.
Біла стежка, біла річка,

Біла вишня і смерічка,
Біла хата, білі коні,
Тільки носики червоні.

(Л. Куліш-Зіньків)

Гостює в нас зима

Летять, летять сніжинки
На поле, ліс і сад,
Веселий свій таночок

Танцює снігопад.
Надворі – лютий холод,

Тепла давно нема.
Заліз в копичку зайчик
І солодко дріма.

Мете хвостом лисичка
Сніжок біля сосни.

В барлозі спить ведмедик,
Солодкі бачить сни.

(В. Кленц)

Вірші про Новий Рік для дітей

Новий Рік – одне з найулюбленіших свят у дітей та дорослих. Навіть ті, хто давно не вірить у Діда Мороза, чекають маленького свого дива. Хочеться добра. Перечитайте призабуті новорічні вірші для дітей. Воно тут. Як і надія на здійснення бажань.

Січень

Подивіться січень йде,
Новий Рік до нас веде.
Покружляли дві сніжинки,

Тихо сіли на ялинку,
А ялинка чепуриться,

Прикраша свою спідницю –
Кольоровими кульками,
Різнобарвними сніжками,

Бо збирається, малята,
Завітать до нас на свято.

(О.Коваленко)

Лісова ялинка

В лісі випав білий сніг,
Наступає новий Рік.
Стали думати звірята,

Як зустріти добре свято.
— Ось ялинка зелененька,

Ні велика, ні маленька.
Ми прикрасимо її,
Заспіваємо пісні.

Білка принесла горішки,
Їжачок гриби та шишки,

Ведмежатко — пряники
Та смачні медяники.

Дятли, снігурі й синиці
Посідали на ялинці.
І сказали: «Пишну хвою

Ми прикрасимо собою».
Дуже гарна і розкішна
У звірят ялинка вийшла!

(В. Паронова)

Новий Рік

Новий Рік, Новий Рік іде землею
В чистім полі без доріг, без доріг,
Світять зорі понад нею,

Розсіває срібний сніг.
Новий Рік, Новий Рік іде горами

У червоних чобітках, чобітках.
Сяють ясними вогнями
Скрізь ялинки по хатах.

(І. Блажкевич)

Танцювали зайчики

Танцювали зайчики у гайку,
На сніжку біленькому, на сніжку.

Вибивали лапками гопака,
Хоч мела хурделиця
Ще й яка.

Гарно побігайчики
Стриб та скік –
Зустрічали зайчики
Новий Рік.

(Л. Куліш-Зіньків)

Новорічна ялинка

Ой, весела в нас зима,
веселішої нема
– грає срібними зірками,

в’ється синіми димками,
снігом землю обійма.

Ой струнка ялинка в нас!
Скільки грає тут прикрас!
Ми зібралися юрбою,

разом з піснею новою
рік новий зустріти час!

(М. Рильський)

Дитячі вірші про Різдво

Родина збирається разом. Всі усміхаються та щиро вірять у диво. Лунають колядки, пісні та дитячі вірші про Різдво. Традиції не змінюються уже багато поколінь. Передайте їх і власним дітям.

Святвечір

На столі — свята вечеря.
Вся родина — за столом.

Відчиняє ангел двері
Позолоченим крилом.
Благу вість нам сповіщає

Про народження Христа.
В хаті свято розцвітає,
Гріє душу доброта.

Пахне сіном і кутею.
Сяє зірка. Сніг скрипить.

І колядка над землею
З білим ангелом летить

(Н. Гуменюк)

Під зіркою різдвяною

Скатертина біла-біла,
Як м’яка пушинка,
У безмежжі закрутила
Різьблені сніжинки.
Кришталевий ліс завмер,

Блискітками сяє —
Іще зранку й дотепер
Дивини чекає!
І ялинка, вся зелена,
В біле хутро вбралась,

Мов на зустріч наречена
З дружками зібралась!
У цей час в безмежнім небі

Зірка запалала.
І зійшлися всі в оселю,
Бо Різдво настало!

(С. Гордієнко)

Різдво

Різдво починається, день усміхається,
Пташка на гілці калини гойдається.
Діти все ходять колядки співають,
То святкувати Різдво починають.

Янголи землю зі святом вітають,
Разом із дітьми колядки співають.
А коли землю всю ніч огортає,
Янголи в небі ще довго співають.

(О. Наконечна)

Дідух

Сніг всміхається – Різдво.
Я радію й тато.
Несемо ми з ним удвох
Дідуха до хати.

Наш дідух – із жита сніп.
Зв’язаний з обжинків.
Є він в хаті – буде хліб,
Будуть добрі вчинки.

(В. Слапчук)

На Різдво горить ялинка

На Різдво горить ялинка,
Свічечки блищать…
Дітки бігають круг неї,
Ніжки тупотять.

Дід Мороз прийшов у хату
І поклав мішок,
А в мішку всього багато
Для малих діток.

Стали діти розбирати,
Рвуть мішок із рук…
Зацікавивсь і спустився
Над мішком павук.

(О. Олесь)

Читайте дитячі вірші про зиму, Новий Рік та Різдво всією сім’єю. Насолоджуйтесь затишком, теплом і добром простих слів. Для дітей це залишиться казковим спогадом. Зрештою, як і для Вас.

Бажаємо гарних свят!

Фото з відкритих джерел

Джерело: klyovamama.com
Опубліковано

Віршик, знайомий з дитинства. Aктyaльнo як нiкoли

Рaз я взyвся в чoбiтки,
Одягнувся в кожушинку,
Сам запрігся в саночки
І поїхав по ялинку.
Ледве я зрубати встиг,

Лeдвe стaв ялинкy брaти,
А на мене зайчик – плиг!
Став ялинку віднімати.
Я-сюди, а він – туди…

«Не віддам, – кричить, – нізащо!
Ти ялинку посади,
А тоді рубай, ледащо!
Не пущу, і не проси!
І цяцьками можно гратись:

Пoрyбaєтe лiси –
Ніде буде і сховатись.
А у лісі срізь вовки,
І ведміді, і лисиці,

І ворони, і граки,
І рoзбiйницi-синицi».
Страшно стало… «Ой, пусти!
Не держи мене за поли!

Бідний зайчику, прости, –
Я не буду більш ніколи!».
Низько, низько я зігнувсь,

І ще нижче скинув шапку…
Зайчик весело всміхнувсь
І подав сіреньку лапку.

Автор: Олександр Олесь

Опубліковано

Митрополит Андрей Шептицький: мудрі думки, цитати та вислови

Граф за походженням, з блискучою освітою та хорошими перспективами, покидає усе та йде в монастир, щоб служити Богу і стати одним із духовних лідерів українського народу.

Мало хто зробив стільки для церковного життя в Україні, як Митрополит Андрей Шептицький. Та й не лише для церковного.

Він був одним з найбагатших людей Галичини, загальна вартість його капіталів оцінювалась у 611 млн. крон (152 млн). На сьогоднішні це приблизно 1,8 млрд. доларів. Перважну частину своїх доходів він витрачав на благодійність.

Погляди Митрополита Андрея Шептицького на життя найкраще демонструють цитати, вислови, думки, які підготував kozakorium.com.

Чоловік лінивий, до праці тяжкий, буде тягарем і для родини, і для цілої громади; не лишень маєток змарнує, але через лінивство стане з часом нездатним до праці, бо за лінивством увійде в його душу всяка гниль і всяка нечистота моральна.

Жити за совістю – важливіше за будь-які віросповідання.

Ключ до перетворення України знаходиться в ній самій. Нам важко змінити зовнішні обставини, проте в нашій волі змінити себе.

Ані багатство, ані влада, ані могутність і сила не окупить глупоти й не заступить мудрости; без мудрости сила чи значення буде в найліпшім разі робити враження якогось фізичного рідкісного явища, а лише мудрість буде імпонуючим духовним людським явищем.

Найголовніший чинник єдності – українська мова.

Спільне добро чинить із людей одне тіло, а якраз те спільне добро є основою всякої любови. Почуття й свідомість цього спільного добра, яке лучить людей, веде людину до зрозуміння, що загальне добро – то її власне добро, а ближні її – то наче вона сама! І тому тією самою любов’ю, якою людина сама себе любить, мусить вона любити й ціле людство.

Чи я лікар, чи я хлібороб, чи я політик, щоби питати про здоровлє, про добрий бит та просвіту? Ні! Я не лікар, не хлібороб, ані політик, я отець! А вітцеви нічого не є чуже, що синів, дітей єго обходить.

Священик може в приватному житті мати політичні погляди. Може в приватнім житті бути політиком, але не сміє бути політиком ані в Церкві, ані в сповідальниці, ані в жоднім відношенні пароха до вірних

Три головні завдання українського народу: 1) досягнення правдивого і сталого щастя, 2) посилення єдності, 3) захист зовнішніх кордонів.

Легше часом кров пролити в однiй хвилi ентузiазму, нiж довгi роки з трудом виконувати обов’язки, зносити спеку дня i жар сонця, злобу людей i ненависть ворогiв, брак довiр’я своїх i недостачу помочi вiд найближчих; i серед такої працi аж до кiнця виконувати своє завдання, не чекаючи лаврiв перед перемогою, анi винагороди перед заслугою.

Жодна людина не має природного права керувати іншою людиною проти її волі. Тому влада має формуватися на основі вільних і свідомих виборів.

Ліпше уміє ощадним бути, хто свою працю вважає не за свою лишень власність, але також за власність дітей і будучого покоління, а по части за власність цілої суспільности; хто знає, що з дарів Божих має здати колись строгий рахунок перед Богом.

Злочин, скоєний в ім’я патріотизму єсть тим більшим злочином проти народу, чим більше може подобатися, чим більше може бути приводом до похвалювання, до втіхи з того, що єсть злом. Кожний злочин патріотичний, чим більше може подобатися погано зрозумілому патріотизмові єсть спокусою, силою, котра бодай веде народ до такого стану, в котрім поняття добра і зла затираються, мішаються і заступаються взаємно. Дорогою тою, що низькому, погано зрозумілому і чуттєвому патріотизмові подобається, шириться зараза, що пожирає найліпші, бо найблагородніші народні сили.

Не треба Україні інших ворогів, коли самі українці українцям ворогами, що себе взаємно ненавидять і навіть не стидаються вже тої ненависти…

Головна загроза українському народу – язва москвофільства.

Джерело: kozakorium.com
Зображення: uaua.world
Опубліковано

Психотерапевт Ірвін Ялом про життя й перипетії

Ірвін Ялом — професор Стенфордського університету, один з родоначальників екзистенційної психотерапії (напрямки сучасної глибинної психології) і один з найвідоміших в сучасному світі психологів.

А ще Ялом — прекрасний письменник, автор близько десятка розумних і захоплюючих книг; він прочиняє читачеві двері до “кухні” психолога, який практикує.

Портал UA Modna підготував кілька цікавих витягів з книг та інтерв’ю Ірвіна Ялома. Звичайно, вони про любов і самотність, життя і смерть, сенс нашого існування в цілому.

«Я знайшов ключ до розгадки життя: по-перше, бажати необхідне, по-друге, любити бажане».

«У наш час ніхто не вмирає від гірких істин: занадто великий вибір протиотрут».

«Кращі істини — криваві істини, вирвані з м’ясом з власного життєвого досвіду».

«Я мрію про кохання, в якому двоє людей розділяють пристрасть до спільного пошуку вищої істини. Може, це не варто називати любов’ю. Може, це називається дружбою».

«Самотність ніяк не залежить від наявності або відсутності людей навколо».

«Надія — це найбільше зло! Вона продовжує муки».

«Шлюб священний. Але… краще зруйнувати шлюб, ніж дозволити йому зруйнувати себе!»

«Відчай — це та ціна, яку людина повинна заплатити за самопізнання. Загляньте в саму глибину життя — і ви побачите там відчай».

«Не плодіть дітей, поки не станете справжніми творцями і не будете плодити творців. Неправильно народжувати дітей під впливом потреби, неправильно використовувати дітей для того, щоб заповнити свою самотність, неправильно надавати сенс свого життя, виробляючи на світ чергову копію себе…»

«Коли я зустрічаю когось, хто мені подобається, то починаю думати про те, як важко буде з ним розлучатися».

«Ніколи не можна віднімати нічого в людини, якщо вам нема чого запропонувати їй натомість».

«Щоб вирости високим і гордим, дереву потрібні бурі».

«Чим більше людина має всередині себе, тим менше він чекає від інших».

«Любов часто плутають з пристрасним потягом або одержимістю. Але це різні почуття, і їх треба відрізняти один від одного. Я писав про це в книзі «Ліки від кохання». Такий одержимий закоханий бачить перед собою не реальну людину, а того, хто задовольнить його потреби. Наприклад, врятує його від страху смерті або стане засобом для боротьби із самотністю. Такого роду потяг може бути дуже сильним, але не може тривати довго. Він хоче тільки брати і не вміє віддавати, він замкнений на собі і живиться самим собою —тому приречений на саморуйнування. Тоді як любов — це особливе ставлення між людьми, в ній немає примусу, але багато тепла і бажання обдаровувати іншого, дбати про нього».

«Ми дуже добре засвоїли один урок: життя не можна відкласти, його потрібно проживати зараз, не чекати вихідних, відпустки, часу, коли діти закінчать коледж або коли вийдеш на пенсію. Скільки разів я чув сумні вигуки: «Як шкода, що мені довелося дочекатися, коли рак заволодіє моїм тілом, щоб навчитися жити»».

«Людина повинна носити в собі хаос і шаленство, щоб породити зірку, яка танцює».

«Є два види самотності: побутова, коли нікому слова сказати, і екзистенційна, її ще називають ізоляцією. У цьому, другому, сенсі людина приречена бути самотньою. Якими б ми не були близькими з чоловіком або дружиною, вмирати все одно доведеться поодинці. Інший раз, намагаючись врятуватися від ізоляції, ми кидаємося в відносини, намагаючись злитися з партнером намертво, втрачаючи самосвідомість, щоб тільки не відчувати свою окремішність, ізольованість. Але це не допомагає. Увімкнутися в іншу людину можна, тільки зустрівшись з власним самотністю».

«Усіх нас хвилюють одні й ті ж речі — ми смертні, ми втрачаємо близьких, ми не знаходимо в житті сенсу».

Переклад здійснено порталом UA Modna із сайту .
Сторінка автора на Фейсбуці — тут.

Опубліковано

Просто жити: 11 способів припинити все ускладнювати

«Простота – це крайня ступінь витонченості» (Леонардо да Вінчі)

Насправді життя просте, проте ми вперто намагаємося його ускладнити. Нижче перераховані кілька простих способів, які допоможуть вам спростити своє життя:

1. Навчіться на досвіді минулого, а потім взагалі забудьте про нього!

Минулі помилки повинні навчити створювати прекрасне майбутнє, а не змушувати вас боятися його. Не варто продовжувати жити разом зі своїми прогріхами. Замість цього покладіть їх собі під ноги і використовуйте як сходинки.

Ніколи не шкодуйте. Якщо все добре – це чудово. Якщо все погано – це досвід. Успіх полягає не в тому, чого ви домоглися до того чи іншого моменту, а в тому, чого ви навчилися і як далеко зайшли, щоб цього досягнути.

2. Зосередьтеся на тому, що дійсно важливе.

Визначте, що для вас найважливіше. Постарайтеся максимально усунути все зайве. Не втрачайте час і ні про що не шкодуйте.

3. Зосередьтеся на продуктивності, а не на роботі.

Постарайтеся не просто виконувати роботу, а виконувати її правильно. Результат завжди набагато важливіший за час, витрачений на його досягнення. Але зупиніться і запитайте себе, чи варто витрачати свої сили на те, над чим ви працюєте? Чи допомагає це вам рухатися у напрямку до своїх цілей?

Не захоплюйтеся непотрібною роботою, навіть тією, яка здається терміновою, якщо тільки вона насправді не є важливою.

4. Віддавайте те, що хочете отримати.

Ви отримуєте все найкраще від інших в тому випадку, якщо самі віддаєте все найкраще. Почніть застосовувати на практиці це золоте правило.

Якщо ви хочете любити, віддавайте любов. Якщо ви хочете мати друзів, будьте доброзичливими. Якщо ви хочете мати більше грошей, знайте їм ціну. Це правило працює. І все насправді дуже просто.

5. Перестаньте намагатися відповідати очікуванням.

Не варто намагатися дружити з усіма. Розвивайте ближчі стосунки з меншою кількістю людей. Почніть концентруватися на тому, щоб багато означати для конкретної людини.

Допомогти або догодити всім неможливо. Але якщо ви зможете змусити посміхатися одну людину, це зможе змінити світ. Можливо, не весь світ, але світ цієї людини точно. Тому звузьте коло своїх цілей і будьте собою.

6. Робіть те, що вам підказує серце.

Припиніть робити неправильні вчинки просто тому, що ви на це здатні. Будьте чесними самі з собою і з усіма іншими. Не обманюйте. Будьте вірними. Будьте добрими.

Робіть правильні вчинки! Так жити набагато простіше. Чесність – це суть успіху. Живіть просто і собі на радість, діючи так, як вам підказує ваше серце.

7. Організуйте свій простір.

Почніть звільнятися від усього зайвого. Викиньте речі, які ви не використовуєте, а потім наведіть лад в тому, що залишилося. Дуже важливо підтримувати порядок не тільки в вашому домі, але також і на робочому місці.

Якщо весь ваш простір знаходиться в безладі, це може відволікати і провокувати стрес. Вільний простір – це як чисте полотно, доступний для створення чогось прекрасного.

8. Дійте ефективно.

Не робіть необдуманих вчинків просто тому, що ви завжди так робили. Якщо ви продовжите робити те, що робите, ви будете одержувати те, що отримуєте.

Безліч раз в житті ми стикаємося з незапланованими і складними речами просто тому, що не досить замислюємося про це. Замість цього, впорядкуйте своє життя, знайшовши кращі способи вирішення спільних завдань. Зосередьтеся на одній системі за один раз (ваша система очищення, ваша система доручень, ваша система документів, ваша система електронної пошти і т.д.), спробуйте її спростити, зробити більш ефективною і логічною. Потім, як тільки ви удосконалите ці системи, дотримуйтеся їх.

9. Дозвольте речам бути менш досконалими.

Посміхайтеся при кожній нагоді просто тому, що ви вирішили бути щасливими і вдячними за все добро, що у вас є, і всі проблеми, яких у вас немає.

Не забувайте той факт, що життя не досконале, люди не досконалі і ви не досконалі теж. І це нормально, тому що в реальному світі за досконалості ніхто не дає винагороди. Винагороди отримують ті люди, які роблять добрі вчинки. І єдиний спосіб творити добрі справи полягає в тому, щоб бути недосконалими в 99% випадків.

10. Стережіться непотрібних драм і тих, хто їх створює.

Ніколи не створюйте непотрібні трагедії і не оточуйте себе людьми, які цим займаються. Вибирайте собі за друзів тих, ким ви пишаєтеся, ким захоплюєтеся, а також тих, хто любить і поважає вас. Тобто людей, які роблять ваш день трохи яскравішим тим, що просто присутні в ньому. Не йдіть від негативних людей, БІЖІТЬ від них! Життя занадто коротке, щоб витрачати його на людей, які висмоктують з вас щастя.

11. Забудьте, що всі інші думають і хочуть від вас.

Одна з найбільших свобод полягає в тому, щоб не турбуватися про те, що всі інші думають про вас. Іноді вам треба вийти на вулицю, вдихнути трохи свіжого повітря і нагадати собі, хто ви є і ким хочете бути насправді.

Найкраще, що ви можете зробити, це іти за своїм серцем. Ризикуйте. Не приймайте безпечних і простих рішень, тому що боїтеся того, що інші подумають про вас або того, що може статися. Якщо ви будете це робити, нічого ніколи не станеться.

Не дозволяйте деяким людям переконувати вас, що ваші мрії нездійсненні. Це не так.

Джерело: more.club

Опубліковано

Повчальна притча про погляд на життя

Дружина одного бідного чоловіка готувала масло, а він потім продавав його в місцеву бакалію. Жінка надавала маслу круглої форми, вага якого складала 1 кг. Отримана виручка була непоганою підмогою для сім’ї.

Але одного разу бакалійник став сумніватися в чесності бідняка, який продавав йому масло, і вирішив зважити покупку. Виявилося, що кожен шматок важив не кілограми, а 900 грам. Це дуже розсердило чоловіка.

Наступного ранку, коли той самий жебрак знову прийшов в магазин, бакалійник роздратовано сказав:

– Більше не принось мені своє масло! Я все одно у тебе нічого не куплю, обманщик! Ти мені говорив, що шматки важать по кілограму, тоді як насправді це 900 грам. Я не дозволю себе дурити!

Бідолаха помітно розкис, опустив погляд і сказав:

– У нас, господарю, немає ваг … Мірилом мені завжди служив кілограм цукру, який я купив у тебе. По ньому ми з дружиною і робили масло …

Завжди пам’ятай, що твоїм мірилом будуть міряти і тебе!

Джерело: coma.in.ua

Опубліковано

15 цитат про життя, які допомагають перестати хвилюватися і жити щасливо

Ми не завжди задоволені своїм життям. Нам здається, що іншим сонце яскравіше світить, діти у них благородніші і чоловік чуйніший. А виявляється, щоб одержати задоволення від життя, потрібно просто жити, відкинувши переживання. Ми поділимося з вами 15 цитатами психологів і філософів, які допоможуть вам заспокоїтися.

Де чекає людини успіх? Чому падати по життю не страшно? І як навчиться отримувати задоволення від кожного прожитого дня? Відповіді ви знайдете у висловлюваннях великих людей.

1. Ти втрачаєш тільки те, за що тримаєшся.

2. В наше життя приходить радість, коли у нас є чим зайнятися, є кого любити і є на що сподіватися. Віктор Франкл

3. Щастя – це не вдале поєднання зовнішніх обставин. Це просто стан вашого розуму.

4. Депресія подібна жінці в чорному. Якщо вона прийшла, не гони її геть, а запроси до столу, як гостю, і послухай те, про що вона має намір сказати. Карл Густав Юнг

5. Хто в собі не носить хаосу, той ніколи не породить зірки. Фрідріх Ніцше

6. Успіху, як і щастя, не можна добиватися. Він приходить потім, тільки як незапланований результат відданості справі, більш значної, ніж ти сам. Віктор Франкл

7. Нікому ще не вдавалося вирости, не зробивши при цьому помилок. Альфред Адлер

8. І сенс подорожі полягає скоріше в тому, щоб рухатися, ніж в тому, щоб прийти. Джеймс Бьюдженталь

9. Найбільше бояться смepті ті, хто вмиpaє, так і не проживши повно своє життя. Ірвін Ялом

10. У світі все мудро влаштовано. Все, що потрібно – нескладно, все, що складно – непотрібно. Григорій Сковорода

11. Велика наука жити щасливо полягає в тому, щоб жити тільки в сьогоденні. Піфагор

12. Єдина людина на землі, якy ми в силах змінити, це ми самі. Ошо

13. Хто надає великого значення думці людей, робить їм занадто багато честі. Артур Шопенгауер

14. Один, дивлячись в калюжу, бачить в ній бруд, а інший – зірки, що відбиваються в ній. Іммануїл Кант

15. Єдина людина, з якою ви повинні порівнювати себе – це ви в минулому. І єдина людина, краще якої ви повинні бути – це ви зараз. Зигмунд Фрейд

Джерело