Хроніка Василіан свідчить, що місце, де закладено монастир святого Юра є одна з вершин міста. На схід від нього розміщений Високий замок, на південь старий монастир Св. Лазаря, на північ – гора страчення (зараз Клепарівська).
Ця ж хроніка, а вслід за нею і Зіморович стверджують, що колись тут був буковий ліс, з якого ще князь Лев у 1280 році на вершині гори збудував невелику церкву і монастир. У 1339 році церква згоріла і у 1363 році закладено фундаменти під нову. Будували її за зразком вірменської церкви і очевидно робив це той же архітектор Дорк. Будова тривала до 1434 року.
Ярмарок на Святоюрській горі, середина XIX ст
На святоюрській горі знаходився василіанський монастир і резиденція греко-католицького митрополита. Їхні стосунки нерідко були позначені конфронтацією, а то і відкритою боротьбою за вплив та церковні добра. Василіани були консерватори на східний манер, а єпископ більш орієнтувався на прогресивнішу західну церкву.
Тому, коли василіани у 1738 році закінчили будову нового монастиря, єпископ Атанасій Шептицький задумав звести і новий собор, що відповідав би теперішньому його статусу та найсучаснішому європейському архітектурному стилю. Всі витрати на роботи митрополит брав на себе. З цією метою він поклав 120 тис. злотих на депозит Чарторийським, проценти з якого і мали йти на будову собору а також семінарії для греко-католицького духовенства.
Єпископ Атанасій Шептицький
Єпископ Атаназій встиг лише розібрати стару церкву, створити план та закласти наріжний камінь майбутньої у 1743 році. Решту робіт, а також триваючий конфлікт з василіанами, перейняв у спадок новий митрополит Лев Шептицький.
Будівництво ще Атаназій Шептицький у 1744 році доручив Бернарду Меретину, який брався розробити плани, згідно з якими збудувати собор і дзвіницю. Місячна платня майстра становила 40 червінців. Роботи розпочались негайно. Через два роки митрополит Атаназій помирає, однак зміна керівництва церкви не позначилась на умовах праці Меретина. Новий митрополит поновив угоду з архітектором не тих же засадах.
Митрополит Лев Шептицький
У 1754 році Меретин укладає нову угоду, згідно з якою зобов’язується завершити будову, вклавшись в суму 160 тисяч золотих. Сам Леон Шептицький докладно слідкує за роботами і нерідко вносить поправки у плани, які архітектор враховує та реалізовує.
Вже в завершальній стадії на Меретина з критикою наступає П’єр Річард де Тіргальє (Рierre Ricaud de Tirgaelle), що називав себе Ріко (Ryko). Він був капітаном всіх військових будов, а також став популярним серед шляхти архітектором замків і палаців. Так виглядає, що в його руках фактично зосереджувалась світська будівельна монополія, так як в руках Меретина – костельна. Ця монопольна конкуренція очевидно і стало причиною конфлікту між ними. А ще те, що Меретин був представником німецько-італійського архітектурного стилю, в той час як Ріко французького.
Собор святого Юра у Львові , 1936 рік
Основним аргументом, який спонукав Лева Шептицького розірвати угоду з Меретином було те, що стиль будови собору є застарілим і у Європі вже віджилим. І справді бароко вже активно поступалось місцем новим французьким віянням. Мабуть саме розірвання контракту з митрополитом у 1758 році стало однією з основних причин смерті Меретина вже наступного року. Та все ж на той час будівництво мурів костелу вже було завершене.
Далі роботи вів Себастьян Фесінгер, основні скульптури зовнішнього декору, а саме Святого Юрія, папу Атаназія та Леона – майстер Пінзель.
20 влучних висловлювань Ліни Костенко про Україну і українців.
З Україною в серці. 20 найкращих цитат Ліни КостенкоЗ Україною в серці. 20 найкращих цитат Ліни КостенкоЗ Україною в серці. 20 найкращих цитат Ліни КостенкоЗ Україною в серці. 20 найкращих цитат Ліни КостенкоЗ Україною в серці. 20 найкращих цитат Ліни КостенкоЗ Україною в серці. 20 найкращих цитат Ліни КостенкоЗ Україною в серці. 20 найкращих цитат Ліни КостенкоЗ Україною в серці. 20 найкращих цитат Ліни КостенкоЗ Україною в серці. 20 найкращих цитат Ліни КостенкоЗ Україною в серці. 20 найкращих цитат Ліни КостенкоЗ Україною в серці. 20 найкращих цитат Ліни КостенкоЗ Україною в серці. 20 найкращих цитат Ліни КостенкоЗ Україною в серці. 20 найкращих цитат Ліни КостенкоЗ Україною в серці. 20 найкращих цитат Ліни КостенкоЗ Україною в серці. 20 найкращих цитат Ліни КостенкоЗ Україною в серці. 20 найкращих цитат Ліни КостенкоЗ Україною в серці. 20 найкращих цитат Ліни КостенкоЗ Україною в серці. 20 найкращих цитат Ліни КостенкоЗ Україною в серці. 20 найкращих цитат Ліни КостенкоЗ Україною в серці. 20 найкращих цитат Ліни Костенко
Невелике місто Кобленц на заході Німеччини за географічним розташуванням, щільністю забудови, кількістю населення і туристів зовсім не схоже на Львів. Втім саме це німецьке містечко може стати зразком для зведення канатної дороги на Високий замок, йдеться у матеріалу ІА ZIK.
«Фортеця на злитті»
Кобленц розташований у федеральній землі Рейнланд-Пфальц, яку вважають найбагатшою у країні на замки і виноградники. Нині в ньому мешкають понад 110 тис. людей. Свою назву місто отримало від унікального географічного розташування – на злитті річок Рейн та Мозель, що місцеві називають «німецьким кутом». Кобленц буквально означає «фортеця на злитті». Нині з одного берега на інший до замку Еренбрайтштайн можна дістатися за кілька хвилин канатною дорогою.
Канатна дорога у невеликому місті Кобленц на заході Німеччини. Фото: Мар’яна Білозір/ZIKКанатна дорога у невеликому місті Кобленц на заході Німеччини. Фото: Мар’яна Білозір/ZIK
Збудувати її у Кобленці хотіли ще у 1950-х роках, тоді ідею не схвалив суд, розповів мер міста Йоахім Хофманн-Гьоттіг. Повернулися до неї через півстоліття – у 2011-му, і суд таки погодив будівництво. Втім, центр Кобленца, і це чи не єдина схожість зі Львовом, належить до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, тож дозвіл слід було отримати і там. В ЮНЕСКО вказали, що канатна дорога дисонуватиме з навколишнім середовищем: скляні кабінки підйомника змінять панораму на «німецький кут», а нижню станцію встановлять зовсім поруч з Базилікою Святого Кастора і вона закриватиме вид на храм ІX століття.
Базиліка Святого Кастора у місті Кобленц. Фото: Мар’яна Білозір/ZIK
Домовитися вдалося шляхом компромісу: в ЮНЕСКО дозволили функціонування канатної дороги протягом трьох років, за умови, що далі конструкцію демонтують.
Після погодження з ЮНЕСКО, інвестор – компанія «Doppelmayr» – звів канатну дорогу через Рейн, інвестувавши у будівництво 13 млн євро. За перші півроку роботу витягу – з квітня до жовтня 2011 року – дорога перевезла 3,5 млн туристів, це вдвічі більше, аніж очікували.
Вид на місто Кобленц з кабінки канатної дороги. Фото: Мар’яна Білозір/ZIK
Королева канатних доріг
Канатна дорога у Кобленці завдовжки 950 метрів в одну сторону. Цю відстань, в залежності від швидкості підйомника, можна подолати від 3 до 10 хв. Нині на лінії працюють 16 панорамних кабінок, одна вміщає 36 осіб, кожна пристосована для людей з обмеженими фізичними можливостями. За умов повної завантаженості, дорога може перевозити 7,6 тис людей в годину. Хоча в середньому в курортний сезон, у Кобленці він триває півроку – з травня до листопада, канатною дорогою протягом дня користуються 4 тисячі пасажирів. Решту півроку фунікулер вмикають лише у вихідні. Вартість однієї поїздки – 9,9 євро. Втім найпопулярнішим є квиток із екскурсією замком за 13,8 євро.
Канатна дорога у місті Кобленц на заході Німеччини. Фото: Мар’яна Білозір/ZIKСтанція канатної дороги у місті Кобленц на заході Німеччини. Фото: Мар’яна Білозір/ZIK
Роботу «канатки» забезпечують дві аналогічні за своїм обладнання станції на обох берегах та щонайменше п’ятеро працівників. Дахи кабінок обладнані сонячними батареями, які генерують додаткову електрику. Будівництво дороги через ріку було одним із найскладніших моментів, оскільки не було змоги встановити додаткові опори, замість одного тросу, по якому рухаються кабінки, використали три.
Станція канатної дороги у місті Кобленц на заході Німеччини. Фото: Мар’яна Білозір/ZIK Канатна дорога у невеликому місті Кобленц на заході Німеччини. Фото: Мар’яна Білозір/ZIK
«Триканатна дорога має перевагу в тому, що вітер не так її розгойдує, вантажопідйомність набагато вища і швидкість також вона втримує краще, тож пересуватися нею зручніше, ніж іншими видами таких канатних доріг. Ми її називаємо королевою канатних доріг», – розповів Ойґон Нікс, директор компанії, що управляє підйомником у Кобленці.
Пункт управління канатною дорогою у місті Кобленц на заході Німеччини. Фото: Мар’яна Білозір/ZIKКанатна дорога у місті Кобленц на заході Німеччини. Фото: Мар’яна Білозір/ZIK
Коли трирічний період минув, серед містян провели опитування – із тисячі мешканців 90% підтримали збереження канатної дороги, 5% виступили проти, ще 5% – утрималися. Відтак, місто знову звернулося до ЮНЕСКО з проханням продовжити термін експлуатації підйомника над «німецьким кутом» і отримало позитивну відповідь – дорога працюватиме до 2026 року.
«Дорогою до Кабленца є 40 пам’яток, які розташовані вздовж берега, і найвизначнішою з них є замок Еренбрайтштайн. Це і стало ключем для отримання позитивного рішення – ЮНЕСКО також зацікавлене, щоб такі замки і пам’ятки культури притягували людей. Раніше, коли ще не було цієї канатної дороги, в рік приблизно 100 тисяч туристів приїжджали подивитися на замок, планується, що їх буде 500 тисяч. ЮНЕСКО схильне до думки, якщо така канатна дорога здатна притягувати настільки великий потік туристів для огляду пам’ятки архітектури, то це вартує того, щоб дозволити таке будівництво», – каже мер містечка.
Канатна дорога у місті Кобленц на заході Німеччини. Фото: Мар’яна Білозір/ZIK
Надалі мерія Кобленца має намір просити залишити канатну дорогу назавжди. Хоч нині 85% користувачів підйомника – туристи, в майбутньому канатну дорогу хочуть використовувати як транспорт для місцевих мешканців. За слова мера, в містечку будуватимуть ще один район на 3-4 тисячі мешканців. Для швидкого сполучення з центрам туди прокладуть ще одну гілку підйомника. Як і у випадку з першою, усі витрати з будівництва і обслуговування візьме на себе інвестор.
Львів: бути чи не бути?
У Львові, як і в Кобленці, ідея канатної дороги вперше з’явилася понад півстоліття тому – збудувати підйомник на Високий замок запропонував старший син Олекси Новаківського – Ярослав. У 1950 р. він працював в інституті «Діпроміст» (нині «Містопроект»), а згодом заснував містобудівельну майстерню. Відтоді канатна дорога є у генплані міста. Нещодавно про цю нереалізовану ідею у Львові заговорили знову. Поштовх дало Львівське обласного відділення Українського фонду «Реабілітація інвалідів», адже для неповносправних Високий замок сьогодні недоступний.
Наприкінці 2016 року Львівська міськрада ухвалила рішення про пошук інвесторів для будівництва підвісної оглядової канатної дороги для використання рекреаційних можливостей парку «Високий замок». Тоді у мережі з’явилося відео-візуалізація того, як може виглядати львівська канатна дорога. Цей проект ще не затверджений, втім від канатної дороги у німецькому Кобленці він різниться суттєво. Першочергово тим, що у Львові протяжність буде майже вдвічі меншою – 500 метрів, а станції не дві, а три: нижня – у сквері на вул. Підвальній, друга – на круглій терасі в парку, і верхня – біля Високого замку. Сам оглядовий майданчик пропонують розширити за рахунок консольних конструкцій. Окрім того, якщо у Німеччині станції лише приймають та висаджують пасажирів, то у Львові на них можуть з’явитися літні тераси та заклади харчування.
Як розповів Ігор Кузьмак, керівник компанії «Укрдизайнгруп», яка є автором проекту у Львові, перший проект ще зазнає змін, зокрема, досі дискутують про місце розташування станцій, крім того, з’явилася нова ідея – облаштувати на станції першого підйому музей мініатюр архітектурних пам’яток України, на другій – макет середньовічного Львова з його фортифікаційними украпленнями, а третю станцію узагалі виконати у вигляді княжого замку, оскільки будівля не збереглася до наших днів.
Водночас, за словами архітектора, з технічної сторони зведення канатної дороги у Львові буде простішим, а тому обійдеться дешевше. «У Кобленці мала відстань до архітектурної пам’ятки. Перша станція, за мірками ЮНЕСКО, стоїть уже в охоронній зоні костелу. У нас по всій довжині підйому траси таких пам’яток немає. Тобто, ця проблема знімається. Щодо технічних питань, монтування у нас буде відбуватися легше, бо немає такої природної перешкоди, як ріка. Крім того, у Кобленці канатна дорога на пішохідній набережній, а в нас фактично буде в самому центрі – ядрі міста і в такому місці, що не мала б дисонувати ні з архітектурою, ні з оточуючим середовищем», – розповів Ігор Кузьмак.
Чого ще немає в першому проекті канатної дороги у Львові – гілки в район Підзамче, але про неї також вже ведуть розмови. Такий екологічний та швидкий вид транспорту міг би розвантажити цей район. Втім другий етап канатної дороги у Львові – транспортний, може стати реальністю, якщо перший – туристичний – буде успішним.
Наразі місто ще не зверталося за дозволом на таке будівництво до ЮНЕСКО та не проводило громадських слухань щодо зведення канатної дороги на Високий замок. Після проходження цих етапів мають оголосити конкурс з пошуку інвестора. Враховуючи, що погодження в ЮНЕСКО триває не менше року, канатна дорога у Львів може з’явитися на раніше 2020 року.
Про місце перебування пацієнта просять повідомляти за телефоном 102, пише Твоє місто.
Чоловік утік із Львівської психіатричної лікарні, що на вулиці Кульпарківська, 95, де був на примусовому лікуванні. Це сталося приблизно о 18:00 годині. Про місце перебування пацієнта просять повідомляти за телефоном 102.
Зазначають, що розшукуваного звати Стрюков Сергій Олександрович. Чоловік 1984 року народження, має чорне волосся та середню тілобудову. Був одягнений у спортивний костюм темно-синього кольору, чорну шапку та кросівки без шнурівок, інформують у спільноті «Варта-1»
На переконання Катерини Мички-Гірник, класична музика добре впливає на розвиток дітей та видужання хворих, пише Твоє місто.
Викладачка музичної школи Катерина Мичка-Гірник з сестрою грала на скрипках класичні твори у пологовому будинку для недоношених новонароджених.
Як розповіла в коментарі Tvoemisto.tv сама скрипалька, вона спостерігала, як музика впливає на її власну дитину і як подібну практику застосовують за кордоном. На її переконання, класична музика добре впливає на розвиток дітей та видужання хворих. Свою ініціативу вона називає не проектом, а способом життя.
«Людське тіло – це теж інструмент, і звучання скрипки допомагає налаштувати цей інструмент. Ми не усвідомлюємо, не цікавимося цим. Часто люди зневажливо ставляться до класичної музики, ніби це щось непотрібне. У Європі досліджують цей вплив, і там грати у пологових будинках і лікарнях – не рідкість», – розповідає Катерина.
Скрипальки постійно грають у різних лікарнях Львова. Під час зимових свят вони виконували класичні твори для одиноких людей похилого віку та людей з інвалідністю.
«Пані лежача, вмираюча вже після нашої гри стала себе значно краще почувати, навіть заспівала наприкінці виступу», – ділиться скрипалька.
Катерина Мичка-Гірник і надалі планує організовувати такі виступи. Для цього вона шукає меценатів, які б оплатили паливо, транспорт та інші супутні витрати для виступів у лікарнях. Охочі допомогти можуть звертатися до Катерини у Facebook.
Внесено зміни до Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти, повідомляє Український центр оцінювання якості освіти.
Унесення змін зумовлено узгодженням Порядку з чинним законодавством, а також у зв’язку із запровадженням з 2018 року проведення державної підсумкової атестації у формі зовнішнього незалежного оцінювання з української мови для учнів (слухачів, студентів) закладів професійної (професійно-технічної) та вищої освіти, які в поточному навчальному році мають завершити здобуття повної загальної середньої освіти.
Отже, учні (слухачі, студенти) закладів професійної (професійно-технічної) та вищої освіти, які в поточному навчальному році здобувають повну загальну середню освіту та складають ДПА у формі ЗНО, комплект реєстраційних документів подають до закладів освіти, у яких вони навчаються. Керівники закладів освіти після отримання реєстраційних документів своїх учнів мають сформувати список осіб, які проходитимуть ДПА у формі ЗНО. Список осіб та комплекти документів в установлені строки керівники закладів надсилають до відповідного регіонального центру або передають нарочно. Таким учням Сертифікати ЗНО в індивідуальних конвертах буде надіслано за адресою закладу освіти, де вони навчаються.
Випускникам минулих років та особам, які не проходять державну підсумкову атестацію у формі зовнішнього оцінювання, сертифікати буде надіслано за адресою, зазначеною під час реєстрації.
Окрім цього, вилучено норму щодо можливості подання копії свідоцтва про народження замість копії паспорта громадянина України для реєстрації для участі в зовнішньому незалежному оцінюванні особами, яким станом на 01 вересня року не виповнилося 16 років, що передує року їх участі в зовнішньому незалежному оцінюванні. Зміни відбулися відповідно до вимог чинного законодавства (паспорт громадянина України має бути отриманий особою, яка досягла 14-річного віку).
Ще однією новацією є те, що особи, які мають складати ДПА у формі ЗНО, але через поважні причини не змогли зареєструватися в основний період реєстрації, зможуть зареєструватися для участі в додатковій сесії ЗНО в додатковий період (3–21 травня). Такі особи можуть обрати лише ті предмети, результат яких їм буде зарахований як оцінка ДПА.
У 2017 році Львів прийняв 2,6 мільйона туристів. Зросли середня тривалість перебування туриста у місті та його витрати.
Як повідомили Tvoemisto.tv в управлінні туризму ЛМР, найчастіше до Львова приїжджають українці з інших міст – 41,3%, далі йдуть поляки (22,1%), білоруси (7,9), турки (7,3%), німці (3,6%), американці (2%), литовці (1,6%), англійці (1,5%), чехи (1,2%) і канадці (0,7).
Жінок і чоловіків серед львівських туристів майже порівну. Так само майже порівну, хто гостює у Львові вперше і тих, хто сюди вертається. 25% з усіх опитаних приїжджають до Львова самі, решта – з сім’єю, групою чи компанією. Житло шукають переважно через інтернет-ресурс booking (75%). Зупиняються у готелях (37%), приватних апартаментах (28%) і хостелах (19%).
Найпопулярнішими об’єктами зацікавленості серед туристів є вежа Ратуші (56%), Львівська опера (31%) і Високий Замок (23%). Для орієнтування в місті найчастіше використовують мобільні телефони (66%), міську стаціонарну туристичну навігацію (27%) та користуються послугами туристичних інформаційних центрів (32%).
За цей рік зросли й індекс туристичної привабливості міста (4,8 проти 4.6 у 2016 році) та індекс задоволеності туристичними послугами (4,3 проти 4,1 у 2016 році).
Витрати за день одного гостя в середньому складали 75 євро. Відтак, цього року туристи залишили у два рази більше грошей, ніж у попередньому (2017 рік – 615 млн євро, 2016 рік – 361,4 млн євро). Туристичний збір зріс на 24% і склав 5 млн грн, а податків до міської скарбниці від галузі туризму надійшло 128,25 млн. грн. У 2017 залишатися у Львові гості стали 4,4 дні – це майже на добу більше, ніж у 2016.
Візуалізацію надали в управління туризму ЛМР
Довідка. Дослідження провели ЛКП «Центр розвитку туризму міста Львова». Метод: face2face, QR коди. Вибірка: 1 000 опитаних туристів. Структура анкети: запитання широкого профілю, які стосуються особистості відпочивальника, особливостей подорожі та відпочинку, кілька загальних оцінок туристичної інфраструктури. Мови опитування: українська, англійська, німецька, польська, французька, російська. Локації: аеропорт, залізничний вокзал, готелі/хостели, туристично-інформаційний центр, центральна частина міста, визначні пам’ятки.
Національний природний парк «Сколівські Бескиди» на території Майданського лісництва нагадує мандрівникам про екскурсії дикою природою зі спостереженнями за тваринами. Побачити стадо зубрів у дикій природі – це неймовірні і незабутні враження.
Спостереження за зубрами відбувається в супроводі інспекторів, які супроводжують туристів в пошуках і очікуванні зубрів. Вони мають значний досвід в пошуку тварин, можуть легко визначити їх місце перебування.
Екскурсія триває приблизно 4-5 годин (від с.Майдан) гірською місцевістю і за цей час є можливість побачити багато іншого цікавого, що допомагає туристам краще зрозуміти та вивчити природу гірського краю. Відвідувачі мають змогу побачити рідкісні види рослин та побачити сліди лісових мешканців.
Також туристи мають змогу дізнатися інформацію про зубрів з даних, зібраних камерами спостереження, які встановлені у лісі та з фотографій, які зроблені працівниками установи. Це унікальний відпочинок у серці природи, де можна почути фантастичні звуки та спостерігати за заходом і сходом сонця.
За детальнішою інформацією радимо звертатися у адміністрацію НПП «Сколівські Бескиди», контактний номер телефону (03251) 2-14-11.
Довідково:
На сьогодні у лісництві перебуває 33 особини зубрів, які живуть в умовах «дикої природи». Зубр є найбільшим ссавцем в Європі, маса дорослого самця досягає 1000 кілограмів, а висота в плечах – майже 2 метри. У минулому він був поширений на всьому європейському континенті, за винятком деяких районів Іспанії, Італії та північної Скандинавії.
У Львові планують побудувати канатний витяг на Високий замок. Ще в грудні минулого року міська рада затвердила цей проект як інвестиційний. Невдовзі розпочнуться його громадські обговорення. Kava зібрала кілька фактів про проект.
1. Автори проекту канатної дороги на Високий замок – група архітекторів та громадських діячів, очолювана Ігорем Кузьмаком (компанія «Укрдизайнгруп»). Втілення – інвестор, якого буде визначено після проведення конкурсу. Вартість – наразі невідома. Передбачається, що будівництво канатки стане бізнес-проектом, відтак ані місто, ані держава коштами до проекту не долучатиметься.
2. Ідея побудови канатного витягу на Високий замок – не нова. Вперше її озвучив у 60-х рр минулого століття син Олекси Новаківського – Ярослав Новаківський (з 1957 року член Спілки архітекторів УРСР, член правління львівської філії Спілки у 1974–1982. 1961року очолив щойно створену планувальну майстерню № 2 інституту «Діпроміст». Депутат Львівської міської ради (1964—1973), обіймав посаду головного художника міста Львова (1964–1975) – вікіпедія).
3. Мета побудови у Львові канатної дороги на Високий замок – не лише розважити туристів. Це також і доступ до мандрівок на Високий замок маломобільних верств населення – мам з візочками, маленьких дітей, літніх людей, та навіть осіб з особливими потребами на інвалідних візочках. Досі такого типу прогулянки (про те, щоб вибратися на самий верх гори взагалі не йшлося) були їм фактично не доступні. Крім того, втілення проекту потягне за собою ремонт та облаштування доріг на під’їзді до Високого замку. І не тільки…
4. Станцію підйому хочуть спорудити у сквері на вулиці Підвальній, верхню станцію – на Високому Замку. Також передбачається станція середньої пересадки, де можна буде відвідати музей мініатюр. А на самому Високому замку буде можливість помилуватися макетом середньовічного міста. Другий етап будівництва повітряної дороги передбачає кінцеву станцію в район Підзамче, що біля фабрики повидла. Це дозволить відтягнути туристичні потоки з центру міста, призведе до віталізації ще й цієї частини Львова.
5. Однією з найбільших перешкод до втілення проекту є те, що район Високого замку входить в зону, що охороняється ЮНЕСКО. Проте досвід побудови канатної дороги в зоні ЮНЕСКО вже є: німецьке місто Кобленц мало подібну проблему і блискуче її вирішило. У Кобленці канатна дорога сполучає набережну Конрада Аденауера з фортецею Еренбрайтштайн. За умовами договору з ЮНЕСКО, канатна дорога, змонтована у 2011 році, мала бути тимчасовою і за 3 роки демонтованою. Та підключилося все місто, оскільки розвага стала ще й дуже зручним і швидким способом перетину річки Рейн, над якою пролітають кабінки. Відбулося опитування містян, 90 % яких висловилися за те, щоб канатну дорогу не демонтовували. І ось – вуаля. Місто – в ЮНЕСКО, канатка – в роботі, а громада разом з інвестором – компанією «Doppelmayr» – планують продовження будівництва повітряної дороги.
Запитайте у будь-кого про українські традиційні страви і вам одразу згадають про борщ, вареники, голубці та холодець. Але наша національна кухня набагато різноманітніша та цікавіша ніж ми думаємо!
Хоч і багато традиційних страв вже не готують в українських родинах, проте їх рецепти збереглись до сьогодні. Тож якщо ви не куштували жодну із цих страв – неодмінно проекспериментуйте!
1. Затірка — одна з найдавніших українських страв. Взагалі ця страва була поширена на території проживання усіх слов’янських народів. Рецепт дуже простий: готується добряче підсолене пшеничне тісто, котре потім розтирається у макітрі з пшеничним борошном. Розтирати тісто потрібно, доки воно не перетвориться на мілкі розсипчасті кульки розміром з горошину. Ці кульки відварюються у воді, молоці або бульйоні. Страва готується, поки кульки не спливуть на поверхню. Заправляють готову затірку маслом, олією чи шкварками. Раніше її вживали до столу щодня, адже вона проста у приготуванні та ситна.
2. Гомбовці – страва, що прийшла до нас з Угорщини, але певний час була розповсюджена і в Україні. Її унікальність полягає в тому, що вона майже ідентична із китайськими паровими булочками, які також вважаються там традиційною стравою. Тож можливо, цей рецепт прийшов до нас практично з іншого кінця світу. Гомбовці – це парові булочки-кульки із дріжджового тіста. Всередину тіста додають різні начинки із ягід, фруктів чи просто заправляють тісто прянощами. Відрізняються ці українські кульки від інших одним нюансом – після приготування їх обвалюють у крихтах підсмажених сухарів із цукром.
3. Рокоткрумплі – дивна назва одразу наштовхує на думку про іноземне походження. Дійсно, це угорська страва, яку українці перейняли у свій побут. Адже рецепт зовсім не складний і включає в себе інгредієнти, які є у кожній родині: картопля, сир, будь-яке копчене м’ясо і яйця. Все це викладається тоненькими шарами, приправляється червоним перцем та запікається.
4. Меживо – традиційна українська страва, котра подібна із відомими нам овочевою ікрою чи рагу. Додаються до межива буряк, кабачки, баклажани, помідори, гарбуз (за бажанням якісь інші овочі), а також обов’язково додають цибулю і моркву. Вживати цю страву можна як у гарячому вигляді, так і холодну. Більше того, кажуть, що меживо настояне декілька днів стає навіть кращим на смак – адже овочі маринуються у власному соку.
5. Книші – про походження цієї страви існує багато суперечок. За однією з версій – вона зародилась у Білорусі. Проте була досить популярною на значній частині північних та центральних українських регіонів. Книші – це округлі пиріжки із листкового тіста, в середині яких досить багато начинки. Начинка могла бути найрізноманітнішою: каші, картопляне пюре, овочі, сири та зелень. Такий смаколик був доповненням до супів або страв із м’яса. Також існував солодкий варіант страви, з фруктами, ягодами та домашнім сиром.
6. Лемішка – традиційно полтавська страва, яка давно вийшла з українського побуту. Сьогодні її рецепт зберігся завдяки згадкам у книжках та обрядовим приготуванням страви на ярмарках. Обсмажене гречане борошно розводять у гарячій солоній воді так, щоб вона зберігала густу консистенцію. Потім додають туди шматочки сала, також попередньо обсмажені. Страву перекладають у глиняний горщик і допікають у добре прогрітій печі. В тому ж горщику і подають на стіл.
7. Коцюрба – страва, яка поєднує у собі картопляне пюре і галушки. Віддалено нагадує італійську варіацію пасти, де вона також подається у пюре з картоплі. Українська традиційна страва не менш смачна: маленькі галушки з тіста, картопля, шкварки і часник перемішуються у макітрі і все це разом подається у тій же посудині. Інший варіант страви – не товкти картоплю і подавати її грубими шматочками.
8. Токан – страва, котра була поширена на території західної України. Прийшла вона до нас із румунської кухні. Часто токан плутають з мамалигою, але це дві абсолютно інші страви. Вони обидві включають в себе кукурудзяну кашу, але у мамализі ця крупа – основний інгредієнт, а токан – це страва зі свинини, гарніром до якої подається ця каша. Згодом до страви почали додавати і бринзу, що зроблило її ще більш подібною до мамалиги, або замінювати свинину іншим м’ясом, але це звична справа – експериментувати на кухні.
9. Росівниця – досить оригінальна страва, сьогодні її можна було б віднести до високої кухні, якби хтось взявся за популяризацію цього рецепту. Варений рис та кукурудза, квашена капуста відварена у розсолі та тертий мак у якості спеції. Унікальний смак зовсім не схожий на класичні прості українські страви.
10. І на останок – стародавній напій Гуслянка. Стінки посудини змастити густо сметаною, а в посудину залити кип’ячене та охолоджене до кімнатної температури молоко, не перемішуючи. Вкутати посудину, аби вона прогрівалась та залишити на 12 годин. Потім охолодити напій перед вживанням.
Спробуйте приготувати ці страви вдома і переконайтесь у різноманітності смаків української традиційної кухні!
