ЛЬВІВ1256

Категорія: Видатні люди

  • Стaнiслaв Улaм – львів’янин, щo прoклaв дoрoгy нa Місяць

    Йoгo бioгрaфiя цe гoтoвий сцeнaрiй. Вiн мaв стaти адвокатом aбo астрономом, пeрший тeлeскoп пoтрaпив дo ньoгo y вiцi дo 10 рoкiв. Цe бyлo дoстaтньo, щoб хлoпчик зaхвoрiв aстрoнoмiєю i швидкo нaвчився aстрoнoмiї i зaпaм’ятaв iмeнa сyзiр’їв i їх вiдстaнь вiд Зeмлi. Вiн прoчитaв всi рoмaни Жюля Вeрнa . A в 12 рoкiв вiдзнaчився в aкaдeмiчних кoлaх, вiдвiдyвaв в Університеті лeкцiї з тeoрiї ймoвiрнoстeй. Вiн нe мiг i припyстити, щo чeрeз кiлькa дeсятилiть прeдстaвить свoї дитячi мрiї зaвoювaння прoстoрy i пoлiт нa Мiсяць Прeзидeнтy США Джoнy Keннeдi.

    Його батько був відомим львівським адвокатом (нащадок переселенців з Венеції). Мати Улама – зі Стрия (уроджена Ауербах). Сам Улам народився 1909 р. на Костюшка, 16 у єврейській сім’ї. Перші спогади Станіслава – міський парад на честь принца, що перебував у Львові.

    Станіслав Улам, Львів, 13 квітня 1909 року

    З дитинства Станіслав мав схильність до математики. Закономірно, що він став студентом Львівського політехнічного інституту, де його професором був видатний математик С. Банах. У мемуарах “Пригоди математика” Улам, завжди гордий рідним містом, писав: “З нинiшньoї пeрспeктиви Львiв мoжe здaтися прoвiнцiйним мiстoм, aлe цe нe тaк. Лeкцiї вчeних рeгyлярнo прoвoдилися пeрeд ширoкoю пyблiкoю. Сeрeд тeм лeкцiй бyли прo нoвi вiдкриття в aстрoнoмiї, прo сyчaснy фiзикy, тeoрiю вiднoснoстi, прo Фрoйдa i психoaнaлiз. Цi лeкцiї вiдвiдyвaли aдвoкaти, лiкaрi, бiзнeсмeни тa iншa пyблiкa”.

    В “Шотландському кафе” у Львові (тепер проспект Шевченка, 27) завжди збиралися багато геніальних львівських математиків: Банах, Стейнхаус, Улам, Мазур, Кац, Счаудер, Качмаж і дуже багато інших фізиків і математиків. А в куточку сидів Лем і все собі нотував для майбутніх геніальних винаходів!

    Колишнє “Шотландське кафе” у Львові (тепер проспект Шевченка, 27)

    У 1933 р. С. Улам захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня — доктора наук. Післядокторські лекції слухав у Відні, Цюриху та Кембриджі (США).

    У 1935 р. на запрошення американського математика Д. Лоймана С. Улам продовжив післядипломне навчання в Прінстонському, а пізніше Гарвардському університеті. Цього ж року став викладачем Гарвардського університету. До 1939 року так і жив: то у Львові, то в Кембриджі. Як і для багатьох з покоління С. Улама в розвиток його долі втрутилася ІІ-га Світова війна. За місяць до вторгнення нацистів до Польщі молодий вчений залишив батьківщину.

    Сім’ю Улама у Львові чекала трагедія. Станіслав, дізнавшись про початок війни, відчув що завіса впала, відокремлюючи його назавжди від колишнього життя у Львові. Він купував кожен випуск газет, жадібно вбираючи всю інформацію про події у Львові. Вже після війни Станіслав дізнався, що більшість його великої родини у Львові, включаючи сестру і батька, загинули у газових камерах концтаборів. Молодший брат Адам врятувався, прибувши до Америки влітку 1939. Згодом Адам Улам став найвидатнішим совєтологом Америки, професором Гарвардського університету, до чиїх порад прислухалися президенти.

    Після вступу США у війну Станіслав Улам подав заяву в американські військово-повітряні сили. Однак її відхилили через поганий зір вченого. Улам, тим не менше, прагнув допомогти у війні з Німеччиною та Японією. У 1943 році такий шанс йому нарешті випав. Фон Ньюман запропонував йому роботу над секретним проектом «Манхеттен» у Лос-Аламосі – створенням першої атомної бомби. Станіслав погодився без вагань.

    Перший ядерний тест – вибух «Трініті» 16 липня 1945

    Пiсля зaвeршeння прoeктy «Maнхeттeн» Улaм рaптoм oпинився нa мeжi смeртi, зaхвoрiвши eнцeфaлiтoм – зaпaлeнням мoзкy. В oстaнню хвилинy лiкaрi прoсвeрдлили дiркy в йoгo чeрeпi i пoкрили мoзoк aнтибioтикaми. Oдyжaвши, Улaм сeрйoзнo тyрбyвaвся, щo хвoрoбa i oпeрaцiя вплинyли нa йoгo мoзoк i здaтнoстi мaтeмaтичнoгo aнaлiзy. Tiльки пiсля тoгo, як вiн знoвy oпинився в Лoс-Aлaмoсi, пoлeгшeнo зiтхнyв, вiдчyвaючи сeбe кoмфoртнo в сeрeдoвищi нaйзнaмeнитiших нayкoвцiв свoгo чaсy.

    Пiсля тoгo, як aмeрикaнськy мoнoпoлiю нa aтoмнy бoмбy пoрyшив рaдянський вибyх, Прeзидeнт Tрyмeн дaв зeлeнe свiтлo нa нoвий прoeкт нaдпoтyжнoї вoднeвoї бoмби, вiдoмий як “Super”. Teллeр бyв нa чoлi прoeктy. Oснoвнa iдeя Teллeрa пoлягaлa в тoмy, щo висoкa тeмпeрaтyрa вибyхy ядeрнoї бoмби зaпaлить вoднeвe пaливo, щo ствoрить вeличeзнi хвилi ядeрнoї eнeргiї. Teллeр нe знaв, як зaпaлити вoднeвe пaливo. Рaз пo рaз нeaдeквaтнe зaймaння вoднeвoгo пaливa призвoдилo дo нeвдaчi. Нaд вирiшeнням цiєї прoблeми прaцювaли дeнь i нiч вчeнi в Лoс-Aлaмoс. Kрiм Teллeрa, Улaм прaцювaв плiч-o-плiч з тaкими вeликими фiзикaми тa мaтeмaтикaми, як фoн Ньюмaн тa Eнрiкo Фeрмi.

    У 1952 рoцi витвiр, в oснoвi якoгo лeжaлa iдeя Улaмa, прoйшoв пeршe випрoбyвaння y Tихoмy oкeaнi. Бoмбa бyлa рoзмiрoм як двoпoвeрхoвий бyдинoк. Вибyх, який бyв y 700 рaзiв пoтyжнiшим зa вибyх y Хiрoсiмi, бyквaльнo спoпeлив тихooкeaнський oстрiв дiaмeтрoм oднy милю.

    Ствoрeння вoднeвoї бoмби, тeoрeмa Улaмa-Бoрсyкa бyли дaлeкo нe єдиними нayкoвими дoсягнeннями нayкoвця. У 1960-х Улaмa тaкoж зaлyчили дo рoзрoбки кoсмiчнoї тeхнoлoгiї i кoсмiчнoгo кoрaбля «Oрioн» – aстрoнoмiя, врeштi-рeшт, зa йoгo влaсним зiзнaнням, зaвжди бyлa йoгo пeршим кoхaнням. Вiдрaзy пiсля пeрeмoги Джoнa Keннeдi нa прeзидeнтських вибoрaх нayкoвий рaдник нoвoгo прeзидeнтa зaтeлeфoнyвaв Улaмy з питaнням: «Щo сьoгoднi є нaйбiльш вaжливим дeржaвним нayкoвим прoeктoм, якoмy прeзидeнт пoвинeн придiлити нaйбiльшe yвaги?» «Як щoдo пoльoтy нa Miсяць?», – вiдпoвiв Улaм. Kiлькa тижнiв пoтoмy Keннeдi в iнaвгyрaцiйнoмy звeрнeннi пoстaвив зaвдaння пeрeд крaїнoю – пoлiт нa Miсяць чeрeз 10 рoкiв.

    Станіслав Улам

    Стaнiслaв Улям рaптoвo пoмeр 13 трaвня 1984 рoкy y Сaнтa-Фe пoблизy Лoс-Aлaмoсy. Пoхoвaли йoгo y тiнi Eйфeлeвoї вeжi нa вiдoмoмy пaризькoмy цвинтaрi Moн пaрнaс, пoрyч з Гi дe Moпaсaнoм, Жaн-Пoлeм Сaртрoм тa iншими вiдoмими людьми.

    Автор: Роман Метельський для Фотографії Старого Львова.

  • 26 українців, що змінили історію

    МЗС України пропонує Вашій увазі мультимедійну виставку «26 українців, що змінили історію».


























  • Пригоди Джакомо Казанови у Львові

    У 1776 році Львів відвідав Джакомо Казанова. Крім титулу героя-коханця, мав й інші: абата, офіцера, музиканта, дипломата, історика, математика, філософа, мистецтвознавця. А ще Казанова був затятим мандрівником. Будучи у Варшаві, не міг не заїхати до Львова.

    З історичних документів дізнаємося, що найвідоміший ловелас перебував тут у період так званих львівських контрактів, що відбувалися щороку. У цей час з’їжджалися поміщики з усієї Галичини та з-за кордону й укладали економічні угоди (щось на кшталт теперішнього економічного форуму). Зокрема продавали майно, землю, деколи навіть цілі села.

    З його нотаток, які довгий час було заборонено друкувати, оскільки вони вважались непристойними, дізнаємось: «Я прибув до Леополя, що вони називають Лємбергом, через шість днів після виїзду з Варшави, бо на кілька днів затримався в Замостє, у графа Замойського. У Леополі спинився в трактирі, звідки довелося виїхати, аби оселитися в домі славної кастелянші каменецької, великої супротивниці графа Броницького, короля і всієї його партії. Я гостював у неї протягом тижня, втім не можна сказати, щоби для обопільного задоволення, бо вона висловлювалась тільки польською та німецькою мовами».

    Кілька днів Казанова мандрував по околицях Львова, зокрема їздив «до Кристианополя (теперішнього Червонограду), де проживав славний воєвода київський Потоцький, який був колись одним із фаворитів імператриці російської Анни Іоанівни. Вельможа усе ще був вродливий, тримав пишний двір. У Кристианополі я обходжував панну воєводшу, яка зовсім не спускалась до вечері, а молилась без перепочинку в своїй кімнаті….».

    «У Леополі, – продовжує великий авантюрист, – я тиждень бавився з чарівною панянкою, яка через деякий час спромоглася так приворожити графа Потоцького, що він…одружився з нею».

    Хоча висновок Казанови достатньо несподіваний: «Назагал жінки в тих краях не вродливі». Отакої…

    До речі, слід зазначити, що «донжуанський» список Казанови не так вже й вражає: 122 жінки за 39 літ, тобто всього по три любовних пригоди на рік!

    Джерело: Фотографії Старого Львова.

  • Цікаві факти про короля Данила Галицького

    Данило Галицький — один з найвидатніших українських князів, могутній правитель, проникливий політик і дипломат, відчайдушно хоробрий воїн і талановитий полководець. Час його правління — доба найбільшого економічно-культурного піднесення та політичного посилення Галицько-Волинської держави.

    Він був єдиним серед українських князів періоду феодальної роздробленості, хто зумів об’єднати під своєю владою більшість етнічних українських земель. При ньому міжусобиці в наших землях практично закінчилися, а напади поляків, угорців, литовців і половців поступово відійшли в минуле.

    Князь розширив територію до Любліна і Перемишля на заході, Мукачево та Чернівців — на півдні, будував нові міста (Львів, Холм, Угровськ, Данилів) і розвивав старі (Галич, Дорогочин, Володимир). При ньому Галицька Русь стала одною з найбагатших держав в Європі, оскільки князь Данило зумів ефективно використовувати всі переваги вигідного географічного положення своїх земель, а також найбільших родовищ солі.

    Все його життя — це боротьба за захист українських земель від численних завойовників.

    • В 19 років (1223) — один з ініціаторів битви на Калці з монголо-татарами, який вважав, що захищати Батьківщину потрібно на далеких підступах, а не тільки на власній землі. На жаль, князя Данила підтримали не всі, і битва на Калці була програна;
    • У 37 років (1240) великий князь Київський, який дав бій монголо-татарам, зумів отримати більш «м’яку залежність» від Орди, ніж інші давньоруські землі;
    • В 50 років офіційний «Король Русі» (аж до смерті у 1264), який отримав титул короля за союз проти монголо-татар.

    Майбутній король землі Галицької був старшим сином князя Романа Мстиславовича і його дружини Анни. Його предками по батьківській лінії були славний Володимир Мономах і об’єднувач Польщі Болеслав Кривоустий, по материнській — візантійський імператор Іссак ІІ Ангел.

    Данило Романович завжди відрізнявся небувалою особистою відвагою. Молодий князь був сміливий, рішучий, щасливий, до того ж мав репутацію безстрашного бійця.

    У битві на річці Калка князь волинський Данило рухався зі своїм військом в авангарді. Постійно ходив на вилазки і в розвідку, саме він захопив перших полонених татар. А під час самої битви першим кинувся в саму гущу ворогів і отримав важке поранення в груди. Його тоді дивом врятували найближчі охоронці.

    У 1229 року під час облоги польського міста Каліш князь Данило Романович особисто проник за міські стіни для розвідки. Він перевдягнувся простим боярином, а обличчя закрив глухим шоломом. Почувши, як городяни на своїх зборах сперечаються, здавати їм місто чи ні, князь вийшов в центр і назвав своє справжнє ім’я, а потім запропонував їм капітулювати перед ним особисто. Поляки, вражені такою сміливістю і благородством, погодилися і уклали мирний договір з хоробрим воїном.

    У 1245 році відбулася битва на річці Сан, в Галицькій землі. Князі Данило і Василько Романовичі протистояли польсько-угорській армії, яку привів на Русь їх суперник князь Ростислав. Один з ворожих полків очолював відомий угорський воєвода Фірлей, який хвалився перед військом, кажучи, що русини ніколи не витримують довгого бою. Але за свою зухвалість і самовпевненість він був жорстоко покараний галицькими воїнами. Сам князь Данило розсіяв угорський полк, захопив прапор і розірвав його навпіл. Поразка іноземних армій було повною: сам же воєвода Фірлей потрапив у полон і був там страчений.

    Однією з найважливіших та найвизначніших подій середньовіччя в історії нашої країни стала славетна коронація Данила Галицького 1253 року, що зумовило інтеграцією волинської землі, як частини Галицько-Волинської держави, у європейську спільноту.

    Коронація Данила Галицького папою римським Інокентієм ІV-им.

    У грудневу негоду посланник Папи Римського Інокентія ІV прибув до Дорогочина. Дорогою була оприлюднена булла – яка стала своєрідним каталізатором згоди тодішнього князя на коронування, бо зміст її закликав володарів Чехії, Моравії, Сербії, Помор’я та Пруссії до хрестового походу під проводом князя Данила Галицького проти монголів.

    Урочиста коронація нового монарха Європи відбувалася в дорогочинському храмі Пресвятої Богородиці. Данилові на той час було 52 роки, а його держава була чи не найбільшою в тогочасній Європі – простягалася від Бугу аж до самого Дніпра. Автор: Гнатюк для dovidka.biz.ua.

  • 10 фактів про львівського Моцарта

    26 липня минув 226 рік від дня народження видатного австрійського композитора, молодшого сина Вольфганга Амадея Моцарта – Франца Ксавера. Той факт, що він прожив на Львівщині більшу частину життя, дивує як пересічних українців, так і іноземних музикантів. Цьогоріч Францу Ксаверу присвячений один з найбільших фестивалів класичної музики в Україні – LvivMozArt, який прагне привернути увагу до цієї постаті. Tvoemisto.tv запропонував познайомитися з цікавими фактами з життя композитора.

    1. Після смерті Вольфганга Амадея Моцарта, дружина композитора Констанція прагнула, щоб молодший син зумів здобути не менші лаври та популярність, аніж її чоловік. Вона попіклувалася про те, щоб хлопчик отримав ґрунтовну освіту. Франц Ксавер навчався в найкращих віденських викладачів того часу. Одним з них був Йоганн Георг Альбрехтсбергер – блискучий знавець контрапункту та давньої музики. Вважається, що із його знаннями та вміннями в цій сфері із ним міг позмагатися лише падре Мартіні. Також Франца Ксавера навчали Йоган Непомук Гуммель – учень Вольфганга Амадея Моцарта, блискучий піаніст та композитор, Антоніо Сальєрі – видатний композитор та педагог, який вирізнявся неабияким дидактичним талантом, та Зігмунд фон Нойкомм – композитор, піаніст, музичний критик, учень Йозефа Гайдна.

    2. Як і його батько, Франц Ксавер почав писати музику в досить ранньому віці. Одними з перших його композицій є квартет соль мінор (ор.1) та кантата для солістів, хору та оркестру, створені у віці одинадцяти років.

    3. У 17 років Моцарт-молодший прийняв запрошення графа Віктора Баворовського та поїхав у Галичину – до села Підкамінь біля Рогатина. Спочатку був вчителем музики молодших дітей графа, згодом – приватним вчителем музики в багатих польських дворянських родинах. У селі Сарки Рогатинського повіту Моцарт працював у Янішевських, а через деякий час перебрався до Львова, де працював у родинах Потоцьких, Чарторийських та Сапіг.

    4. Спочатку юний митець не хотів залишатися в Галичині надовго та навіть був незадоволеним своїм місцем перебування, яке, на його думку, аж ніяк не сприяло до творчості. Про це він писав:

    «Що стосується мого невеличкого таланту — то справи мої тут ідуть зовсім погано. Одноманітне, антимузичне життя, яке я проводжу впливає на мене так погано, що навіть при своїх найбільших стараннях — і найменшого створити я не здатний. Тому я вирішив це вже однозначно — в травні 1811 року змінити моє автоматичне життя на краще та покинути нарешті цю країну. Куди мене далі поведуть мої кроки, я ще не знаю, тому прошу Вас про пораду…» (Підкамінь, 29 грудня 1810).

    Однак його думки щодо нетривалого перебування виявилися хибними. З невеликими перервами він мешкав тут аж до 1838 року – найдовшу та найбільш плідну частину свого життя.

    5. Однією із найбільш поетичних сторінок життя Франца Ксавера стала його симпатія до Жозефіни фон Кавалькабо. Саме їй він присвятив низку фортепіанних композицій. Вважається, що заради неї Моцарт-молодший залишився у Львові на такий тривалий термін.

    6. В історію Львова Франц Ксавер Моцарт увійшов насамперед як педагог, видатний організатор культурного життя, а також як один з тих, хто почавши від приватних лекцій музики, надалі зумів заснувати професійні музичні осередки. Моцарту-молодшому належить ініціатива створення Товариства св. Цецилії, яке об’єднало в собі понад 400 любителів співу та стало попередником «Галицького товариства приятелів музики», а згодом і консерваторії Галицького музичного товариства. За його участю організовувались численні концерти, на яких виконувались композиції його батька, Йозефа Гайдна, Луїджі Керубіні та інших митців. Проіснувало Товариство до 1829 року.

    7. З нагоди 35-ої річниці смерті батька (5 грудня 1826 року), Франц Ксавер організував вечір пам’яті Вольфганга Амадея Моцарта, у якому взяли участь видатний польський скрипаль Кароль Ліпінський (як диригент) та хор новозаснованого інституту співу «Товариство св. Цецилії». У соборі Святого Юра вперше у Львові прозвучав «Реквієм» Моцарта-старшого.

    8. Франц Ксавер був прекрасним концертуючим піаністом і талановитим композитором. Його творчому перу належить понад 30 опусів: низка фортепіанних, вокальних та ансамблевих композицій. Серед них є також фортепіанні варіації ре-мінор на тему української пісні «У сусіда хата біла». У деяких публікаціях вони отримали назву – «Air russe varieé» («Варіації на руську тему»), що свідчить про те, що митець цікавився украънським фольклором.

    9. У 1838 році Франц Ксавер виїжджає до Відня, а через деякий час до Зальцбурга, де його обрали почесним капельмейстером Моцартеуму. Заснований він у 1841 році за участю вдови Вольфганга Амадея Моцарта Констанції. Спочатку мав назву «Соборне музичне товариство і Моцартеум» (Dommusikverein und Mozarteum), завданнями якого були навчання музикантів та збирання й вивчення творчої спадщини Моцарта.

    10. 26 серпня на честь дня народження композитора за ініціативи фестивалю LvivMozArt офіційно розпочинає свою роботу Radio Mozart – перше радіо, присвячене «львівському Моцарту».

    Наталія Мендюк для tvoemisto.tv
    Фото: LvivMozArt

  • Львів’янка за походженням, яка винайшла Wi-Fi

    Прекрасна красуня на фото це акторка та винахідниця Геді Ламарр, яка в часи Другої світової війни запатентувала систему управління торпедами, секретні системи зв’язку, які зараз використовуються всюди: від мобільних телефонів до Wi-Fi і GPS.

    Геді Ламар (справжнє ім’я Гедвіг Кіслер) народилася у 1914 році столиці Австрії в Відні. Її батьком був банкіром зі Львова, а мати родом із Будапешта. З дитинства батьки розвивали талант Геді й віддали її до театральної школи. У шістнадцять років відбувся її перший кінодебют в фільмі «Дівчина в нічному клубі». Театральний режисер Макс Райнхардт, назвав юну Геді найкрасивішою жінкою Європи і напевно не помилився. В 1933 році до Геді прийшла світова слава, завдяки зйомкам в фільмі «Екстаз». В тому ж самому році їй запропонував руку і серце фабрикант зброї, австрійський мільйонер Фріц Мандль. Проте шлюб тривав не довго, однієї ночі Геді втікла із замку, та на пароплаві «Нормандія» вирушила до США, підкорювати Голівуд.

    За океаном її чекав успішний контракт з Metro-Goldwyn-Mayer на 30 мільйонів доларів. Найвідоміші її фільми «Алжир» (Габі, 1938), «Леді в тропіках», «Тортилья – Флет», «Небезпечний експеримент».

    В особистому житті Геді теж не сумувала, була заміжня шість разів та мала трьох дітей. Геді померла в 2000 році в Флориді, коли їй виповнилось 86 років. Відповідно до заповіту її прах а розвіяли у Віденському Лісі.

    Крім акторства Геді Ламарр активно займалась наукою все життя. У серпні 1942 Ламар отримали патент «Секретна система зв’язку (Secret Communication System)». Він став основою для зв’язку з розширеним спектром, що сьогодні використовується всюди, від мобільних телефонів до Wi-Fi 802.11 і GPS. Геді Ламар зображена на заставці при завантаженні програми Corel Draw 8-ої і 9-ої версій.

    Джерело: lvnews.org.ua

  • Як козак Юрій Кульчицький заснував першу в Європі кав’ярню

    У серпні 1686 року на вулиці Шлосергассе Юрій Кульчицький відкрив у Відні кав’ярню «Під синьою пляшкою». Завдяки адаптації турецької кави до європейського смаку шляхом додавання молока та цукру, Кульчицький створив відому і сьогодні «каву по-віденськи».

    Юрій-Франц Кульчицький народився 1640 року в селі Кульчиці (нині – Самбiрський район Львівскої області) в шляхетній православній родині. З двадцяти років він жив у у Запорізький Січі, де, знаючи декілька мов, працював перекладачем. В кінці 1660-х років Кульчицький потрапив у полон, був перевезений на Балкани, де добре вивчив місцеві звичаї. Крім турецької, він знав польську, німецьку, угорську, румунську мови і на початку 1670-х був викуплений сербськими купцями для роботи перекладачем у «Віденській східній торговій компанії» в Бєлграді. Після того, як турецька влада звинуватила купців компанії у шпигунстві проти султана й виселила їх із Белграда, Кульчицький переїхав до Відня, де в 1678 році відкрив власну торгову компанію.

    У червні 1683 року 140-тисячна турецька армія почала облогу Відня. До серпня більшість жителів, в тому числі й імператор Леопольд I, залишили місто, яке захищало неповних 5 тисяч військових під командуванням графа Рюдігера Штаремберга. Коли Відень охопила паніка і хвороби, Юрій Кульчицький запропонував передати лист до герцога Лотарінгії Карла V з проханням про допомогу. 13 серпня 1683 року Кульчицький, переодягнувшись і видаючи себе за турецького купця, разом зі слугою сербом Джордже Михайловичем перетнув лінію облоги міста та турецький тил, і згодом повернувся з листом-відповіддю, після чого міська влада відмовилась від наміру здати місто.

    12 вересня 1683 року силами Карла V і польського короля Яна Собеського турецькі війська зазнали поразки у битві біля Каленберга. В ознаменування заслуг Кульчицького міська рада Відня подарувала йому будинок у престижному районі Леопольдштадт і звільнила його компанію від податків на 20 років; 10 січня 1684 року Кульчицький був призначений особистим перекладачем з турецької мови австрійського імператора і отримав посаду «цісарського придворного кур’єра» у Туреччині. Крім того, Кульчицькому надали право самостійно взяти собі в нагороду частину захопленого трофейного майна, і він вибрав 300 мішків кави.

    Спочатку Кульчицький розносив каву вулицями міста в горнятках на таці, а в серпні 1686 року на вулиці Шлосергассе у подарованому йому будинку він відкривав кав’ярню «Під синьою пляшкою». Вона була декорована у турецькому стилі, а на знак перемоги до кави подавались рогалики у вигляді османського півмісяця, які випікав Пітер Вендлер. Адаптувавши турецьку каву до європейського смаку шляхом додавання молока, меду та цукру, Кульчицький створив відому і сьогодні «каву по-віденськи», яка зробила кав’ярню «Під синьою пляшкою» популярним закладом. Завдяки цьому рогалики Вендлера набули великого поширення в Австрії і, з’явившись в 1770 році у Франції після переїзду туди Марії-Антуанетти, дочки австрійського імператора і дружини Людовика XVI, стали відомі на весь світ як круасани.

    Кав’ярня Кульчицького була одним з перших подібних закладів у місті – першу відкрив вірменин Ованес Астуатзатур (Йоганн Теодат), який 17 січня 1685 року на знак вдячності за безперебійне поcтачання срібла для імператорського монетного двору отримав виключне право на постачання кави у Відень (невдовзі, під час облоги австрійцями Бєлграда, він був звинувачений у шпигунстві на корсть Туреччини і був змушений переїхати до Венеції).

    Помер Юрій Кульчицький 20 лютого 1694 року від туберкульозу і був похований з почестями на центральному цвинтарі Відня біля собору Св. Стефана. В 1862 році іменем Кульчицького була названа одна з вулиць Відня, а 12 вересня 1865 року у річницю перемоги під Віднем на ній йому було встановлено пам’ятник. У Відні щорічно у жовтні власники кафе Відня прикрашають вітрини своїх закладів портретами Юрія Кульчицького на знак пошани до народного героя і колишнього керівника віденського цеху продавців кави.